Свято Героїнь на пошану жінок УПА

Лариса Гринда

Цього року минуло 36 років, відколи соборними заходами Комітету Українок Канади, Відділ Торонто, вшановуються українські жінки-героїні. Протягом цього часу ми мали нагоду довідатися про життя і подвиги найкращих, найчесніших, вірних доньок України, які боролися за святу ідею самостійності та незалежності Української держави, мали можливість низько вклонитися їх геройським подвигам і часто мученицькій смерті з рук ворогів.

Свято Героїнь, яке відбулося 12 лютого ц. р., було приурочене жінкам Української Повстанської Армії у 70-ту річницю формування УПА. Немає сумніву, що роль жінок у діяльності УПА була надзвичайно важливою. У ті воєнні роки вони поряд з чоловіками боролися проти ворогів України – Москви і Берліна, захищаючи від рук окупантів рідну землю. Вони були зв’язковими і розвідницями, медсестрами і лікарями, вишкільниками і кухарками. На їхні тендітні плечі була покладена непосильна ноша, але вони вистояли, не зламалися, жертвуючи на вівтар України не лише свою любов, але й життя.

Вечір відкрила голова Комітету Українок Канади, Відділ Торонто, мґр. Анна Троян. Після внесення прапорів і вінка та молитви, яку провів отець протопресвітер Богдан Сенцьо, пані голова привітала святкову громаду і підкреслила, яку неоціненну роль зіграли у боротьбі за Україну жінки Української Повстанської Армії. Вона наголосила, що в залі є сім присутніх жінок-упівок і попросила присутніх привітати їх оплесками та квітами. Це Анна Бурій, Параня Грицай, Ярослава Смут Клебан, Стефанія Купновицька, Володимира Лучків, Катерина Лялюк (яка приїхала з Рочестеру, США) і Анна Мартинюк (яка приїхала з Польщі). На жаль, через поганий стан здоров’я не змогли прибути Зеня Матейчук і Текля Зінко. “Привітаймо цих наших упівок, які вчать нас, як любити свій народ і свою Батьківщину. Від них ми черпаємо силу духу і напрям до кращого життя”, – закликала мґр. Анна Троян.

Відтак хор “Діброва” під мистецьким керівництвом та диригентурою Олесі Коник виконав пісню політичних в’язнів “На Соловецьких островах” і композицію “П’ятсот. Героям Кінґіру”, текст до якої читала Наталка Попович.

Опісля член імпрезового комітету свята Дзвінка Габа представила головну доповідачку  – докторантку, мґр. Ларису Зарічняк. Дуже приємно, що доповідачкою виявилась така молода дівчина, яка досліджує тему жіноцтва в Українській Повстанській Армії і змогла навести стільки відомих і невідомих фактів та імен. Вона накреслила картину боротьби УПА з окупаційними режимами Совєтського Союзу і фашистської Німеччини і представила героїчну участь у цій боротьбі цілої когорти жінок. Чудовим доповненням до доповіді стала відеопрезентація фотографій “Жінки в УПА”, яку також підготувала Лариса Зарічняк. Зі старих знімків дивилися на нас молоді обличчя дівчат і жінок, а в кожної з них снувалася нелегка, а інколи й трагічна доля...

Оксана Сидорчук-Соколик продекламувала “Присягу-клятву” П. Карманського.

Привітав присутніх від Об’єднання колишніх вояків УПА проф. Петро Потічний.

Спогадами про своє перебування у лавах Української Повстанської Армії поділились Анна Мартинюк і Анна Бурій. Не в одного з присутніх з’явилися сльози на очах від почутого. Пані Анна Мартинюк розповіла, як її заарештували за участь в УПА і вислали із сином-немовлям у табори. Дивом вдалося вижити і їй, і синові...

Пані Анна Бурій, зв’язкова УПА, згадала про свій арешт мадярською жандармерією, яка підпорядковувалася німцям, у 1944 році. Разом з нею заарештували ще три дівчини і семеро хлопців, звинувачуючи їх у співпраці з партизанами. На щастя, після допитів усіх відпустили. Але незабаром большевики зайняли село, і знову почалися арешти. Пані Анні вдалося втекти, а її подруг засудили на 25 років, 14 з яких вони піддавалися тюремним та табірним знущанням. Зустрілася з ними пані Анна через 46 років, уже за незалежної України. Постарілі, мовчазні, із ознаками великого пережиття, вони не жалілися, а втішалися, що дочекалися самостійної України, внісши і свою частку в її незалежність. Саме їм, своїм бойовим подругам, і присвятила пані Анна цей спогад.

Присутні стоячи й оваціями нагородили пані Анну Мартинюк і пані Анну Бурій.

Відтак увазі учасників свята було представлено ще одну відео-презентацію, яку підготувала Наталка Попович, – “Хто ви, жінки УПА?”. І знову на великих екранах з’явилися упівки – у військових строях, у вишитих сорочках, усміхнені й молоді, одержимі й безстрашні, справжні українські героїні.

На закінчення вечора прозвучали чудові пісні у виконанні хору “Діброва”  – “Сину, качки летять” (солістка Віра Мартиненко) та “Україна” (соліст Дмитро Білан) і український славень “Ще не вмерла Україна”, який виконали усі присутні в залі.

За так чудово зорганізоване, прекрасне Свято Героїнь належиться велика подяка імпрезовому комітетові у складі Анни Бурій, Дзвінки Габи, Божени Іванусів, Ірени Паттен, Оксани Сидорчук-Соколик, Уляни Смеречинської та Христини Татарської і, зокрема, ініціативній, творчій голові Комітету Українок Канади, Відділ Торонто, мґр. Анні Троян.

PHOTOS

1 - Зліва направо: Оксана Сидорчук-Соколик, Анна Бурій, мґр. Лариса Зарічняк, Анна Мартинюк, Ярослава Смут Клебан, отець протопресвітер Богдан Сенцьо, Катерина Лялюк, Параня Грицай, Володимира Лучків, мґр. Анна Троян

2 - Хор “Діброва” під мистецьким керівництвом та диригентурою Олесі Коник. Соліст Дмитро Білан