Вадим Красноокий: “Ми навчилися створювати атмосферу свята”

Як і щороку, великою приємністю для українців Торонто стали традиційні Маланки. Їх любить не лише молодь, а й старші представники нашої громади, адже це нагода для всіх зустріти давніх знайомих, гарно провести час, потанцювати і повеселитись.

Особливою була Маланка, зорганізована групою української молоді Торонто на чолі з Орестом Галушкою, яка відбулася у бенкетній залі Palais Royale, що на 1601 Lake Shore Blvd. W. у Торонто. “Родзинкою” стали музиканти – відома в Україні та поза її межами група Mad Heads XL. У вересні 2010 р. ми мали нагоду почути їхню запальну музику під час українського фестивалю Bloor West Village Festival. Також Mad Heads XL виступали на інших фестивалях у Канаді та США.

Ми скористалися нагодою перебування групи Mad Heads XL у Торонто і взяли коротеньке інтерв’ю в її провідника Вадима Красноокого.

– Вадиме, розкажіть, як створювалася Ваша група.

Наша група утворилася в лютому 2004 року на базі відомого тріо Mad Heads, яке виконувало рок-н-рольну музику. До гітари, контрабаса і барабанів ми додали потужну мідну групу, що посилило звучання та урізноманітнило музичні течії, зокрема, почали працювати у стилі українського фольку. До назви додали XL, і, можна сказати, відтоді почалася наша спільна історія. 

Отже, ми вже двадцять років на концертних майданчиках України і світу. В Україні виступали на фестивалі Таврійські Ігри, десять разів на Майдані Незалежності в Києві, брали участь в інших великих концертах. Ми представляли Україну в найбільших європейських рок-фестивалях у Чехії та Угорщині. Також побували на Північноамериканському кон-тиненті.

Протягом цього часу гурт зазнавав деяких змін у складі, але незмінною залишалась наша популярність.

– Ви – професійний музикант чи музика – це Ваше захоплення?

– Взагалі-то я закінчив Київський політехнічний інститут і маю диплом інженера, але жодного дня за фахом не працював. Ще під час навчання музика мене поглинула, і я зрозумів, що саме музика – моє майбутнє. Поки батьки опам’яталися – було вже пізно. Наше тріо, до якого також входив мій брат Максим, стало популярним, наші пісні звучали по радіо, нас почали показувати по телебаченню, ми видавали платівку в Німеччині – і зрозуміли, що це вже серйозно.

У нас – прекрасні батьки. Хоча ніхто з них не мав професійного відношення до музики, але тато був меломаном, і у нас вдома завжди звучав джаз, класична музика. Він і мене, і брата віддав у музичну школу, до речі, по класу скрипки. На початку батьки сприймали все це як просте захоплення, але згодом побачили, що ми вибрали інший шлях у житті. Сьогодні вони нами гордяться і всіляко підтримують.

– Завдяки чому гуртові вдавалося залишатися на вершині популярності?

– Я думаю, що насамперед це – позитивна енергетика, позитивний настрій. Звичайно, грають роль і тексти, і музика, тобто їх гармонійне поєднання. Але коли ми виходимо на сцену і запалюємо своєю енергією публіку – тоді розумієш, на чому основується популярність. Атмосфера свята – це те, що ми свідомо і підсвідомо навчилися створювати. Друге те, що ми добре граємо на інструментах, – робимо це експресивно, і це подобається людям.

– А як Ви думаєте – успіх залежить більше від музикантів чи від продюсера?

– Ми займаємося популяризацією свого гурту самостійно, і головним нашим продюсером є моя дружина, яка займається усіма організаційними питаннями. Звичайно, співпраця з усіма структурами шоу-бізнесу є важливою, але тут справді немає рецептів – хтось може співпрацювати з великою компанією, хтось може бути сам собі продюсером і досягати успіху.

– Хто пише музику для Mad Heads XL?

– Музику пишу я, не враховуючи народних пісень. Це, в основному, українські записи. На початку ми виконували пісні англійською мовою.

– В українському ефірі тепер спостерігається засилля російської музики. У Вашому випадку – Вам це шкодить чи виокремлює Вас серед інших виконавців?

– На жаль, сьогодні в Україні діє потужна пропагандистська машина, яка популяризує російську музику і культуру. Із цим важко боротися тільки силами музикантів, тому що в ідеалі це повинно бути державною політикою. І це повинні реалізовувати люди, які посідають відповідні посади. Останнім часом в Україні приймаються закони, які демонструють, що йдеться не про збереження українського інформаційного простору, а про його подальше руйнування. Наприклад, сьогодні існують квоти про вживання в ефірі 50 відсотків українського продукту. Правляча Партія регіонів пропонує ці квоти скасувати на користь російського мовлення та телебачення.

– Ваші слухачі і глядачі в Україні – хто вони?

– Це, можна сказати, люди різного віку, різного рівня і зацікавлень. Це також тішить, тому що ми подобаємось усім.

– Чи відрізняються Ваші шанувальники на Північно-американському континенті від українських?

– Звичайно, це різна публіка. В Україні ми виступаємо у клубах або на великих концертах, фестивалях – туди люди приходять повеселитися. В Канаді, Америці – аудиторія трохи інша. Дуже приємно, що навіть люди старшого віку тут люблять нашу музику. Ось і на теперішній Маланці танцювали всі... Найголовніше, що нас приймають дуже тепло, дуже емоційно, і ми почуваємося тут, як вдома.

– Яка Ваша мрія – де б Ви хотіли виступити в майбутньому?

– Звичайно, як і всі музиканти, ми мріємо про великі сцени. Ну і, мабуть, хотіли б відбути світовий концертний тур.

– Бажаємо Вашим мріям збутися. А що б Ви побажали канадським українцям?

– Насамперед я хочу подякувати їм за те, що вони мають у своєму серці Україну, навіть ті, які там не народилися, за те, що підтримують зв’язок з матірною землею. За те, що вони плекають українські традиції. І коли ми повертаємося в Україну, я постійно про це розповідаю. Хочу побажати, щоб цей зв’язок ніколи не переривався, щоб ми завжди були єдине ціле – українці в Україні, і українці поза нею. А ще усім – здоров’я, успіхів, позитивних емоцій.

– Дякуємо за побажання та інтерв’ю, а Mad Heads XL бажаємо творчої наснаги, нових пісень і вдячних шанувальників.

 Інтерв’ю взяла

Лариса Гринда

PHOTO

Mad Heads XL у Торонто