Успішний концерт хорів “Оріон” i “Левада” (УMA)

Анатолій Житкевич

Коли я скажу, що недавно в Торонто заявили про себе хори “Oріон” i “Левада” (УMA), то дехто тільки всміхнеться. І зрозуміло чому. Найперше тому, що ці хори було створено відомим дириґентом Василем Кардашем ще 1985 року. На той час ці мистецькі колективи дарували людям багато радості. Маестро Кардаш любив працювати з розмахом. Кожен концерт за участю його хорів ставав для української спільноти Торонто і околиць справжнім святом, а коли вони виступали з концертами в інших містах Канади чи США, то їхали туди ледь не всією громадою. Так було й того пам’ятного 1990 року, коли 220 учасників хорів “Оріон”, “Левада” й оркестру “Авангард”, oчолених Василем Кардашем і Владикою Ізидором Борецьким, прибули в Україну.

Минуло дев’ять літ, відколи немає серед нас маестро Кардаша, а його колективи всі ці роки, на жаль, працювали не на повну силу. І ось 13 листопада ц. р. зі сцени St. Michael’s College School Centre for the Arts, що на 1515 Bathurst St., повіяло свіжим озоном, поєднаним із піснею. То знову заспівали “Оріон” i “Левада”. Mинуло три роки відтоді, як до керівництва цими колективами прийшов Ігор Магега – дириґент із досвідом, вищою професійною освітою та неабиякими організаторськими здібностями. Понад два десятиліття він був викладачем у Чортківському педагогічному коледжі в Україні й керував хорами різних підприємств.

До Канади Ігор Магега прибув 2002 року та протягом трьох років служив дяком у церквах провінції Альберта. П’ять років тому він оселився в Торонто, а через два роки приступив до керівництва “Оріоном” i “Левадою”. Невдовзі ці хори зазвучали на спільних з іншими колективами концертах. І ось – самостійний виступ у великому ґала-концерті, в якому взяли участь камерний оркестр під керівництвом Мирослава Білейчука, колектив Української академії танців і ансамблю “Аркан” під орудою Дановії Стечишин і гість з України – оперний і концертно-камерний співак Василь Ґрохольський. Вела програму Лариса Баюс. Цей виступ було присвячено 120-літтю поселення українців у Канаді.

Концерт розпочався вокально-хореографічною композицією “Ой, у лузі червона калина” за участю хорів і танцювального ансамблю “Аркан”. Усе було зроблено по-українськи врочисто: із хлібом-сіллю та величавою піснею. Подальшу програму імпрези було побудовано в поєднанні захоплюючих розповідей ведучої, що стосувалися сторінок історії української еміграції в Канаді, із чутливими рядками поезії й пісні.

Цікаво, що, прибувши на береги Онтаріо, Ігор Магега запалився бажанням написати пісню про Торонто. І написав. Її можна було почути на цьому концерті у виконанні об’єднаного (мішаного) хору.

Taк уже склалося історично, що наші українські пісні є типово мелодійними й зазвичай наповненими відтінком смутку. І на цьому концерті домінували такі твори. Хор “Левада” серед інших виконав “Колискову”, написану учасницею цього хору Богданкою Пагутою на слова Надії Козак. Це була прем’єра пісні, яку слухачі сприйняли особливо тепло.

Вражаючим і захопливим був виступ гостя з України, соліста Київського театру опери і балету та Краківської опери Василя Ґрохольського. Торонто давно не чуло такого голосу. Цей виступ навіяв нам спогади про те, що колись тут дзвеніли голоси наших славетних тенорів Михайла Голинського, Василя Тисяка й Петра Черняка. Василь Ґрохольський своїм героїко-ліричним тенором просто зачарував слухацьку аудиторію.

Розповідаючи про методи й засади роботи маестро Ігоря Магеги з хорами, наголошу на тому, що дириґент, на мою думку, перебуває на правильному шляху. Того, що було, – не повернеш. Невмирущою залишається тільки пісня, а вона вимагає сердечних почувань й істинно мистецького виконання. Щоби пісня дарувала насолоду, слід працювати над кожним звуком, відтінком і культурою хорового співу. Цього принципу і дортимується нинішний керівник, який, як ми мали змогу відчути, є ліриком із мрійливою душею й лагідним чуттям. Те, що він працює з камерним оркестром як супроводом для хорів, є цілком виправданим методом. Цього вимагає сьогодення. І якщо цей виступ є лише інтродукцією, то в майбутньому на нього чекає серйозний успіх. Так і хочеться сказати, що такий напрямок – прямий шлях до слави, ото би тільки ще трохи попрацювати та поповнити хори новими якісними голосами, а найперше – басами, які, як казав великий О. Кошиць, є “основою українського хору”. Судячи з рівня звучання “Оріона” та “Левади”, зауважу, що ці хори витримали злам поколінь, і їх очікують нові здобутки, які мають невдовзі примножитися.

Отож, чекаймо нових зустрічей з “Oріоном” i “ Левадою”.

PHOTO

Хори “Левада” i “Оріон” (УMA) під мистецьким керівництвом маестро Ігоря Магеги (четвертий зліва) разом з гостями (зліва направо) – тенором Краківської і Київської опер Василем Ґрохольським, головою КУК, Відділ Торонто, Оксаною Ревою, генеральним консулом України в Торонто Олександром Данилейком і ведучою Ларисою Баюс