Чергова виставка УСОМ

Павло Лопата

Виставка, що мала назву “Осінній вернісаж”, була своєрідним звітом членів Української Спілки Образотворчих Мистців (УСОМ) у Торонто за останній час. Під керівництвом щойно обраного голови Олега Лесюка, до речі, скульптора, вона тривала від 4 до 18 листопада ц. р. у галереї КУМФ. Ця експозиція – перша, так би мовити, після виставки, присвяченої 50-річній праці членів УСОМ у Канаді, яка, властиво, минулого, 2006 року, відзначила свій золотий ювілей.

Картини частини мистців, але не всіх учасників згаданої виставки, розкривали осінню тематику, проте в цілому вони відіграли свою роль. Саме цій порі року присвятили свої твори такі художники: Наталка Валенюк, Христина Велигорська-Сеньків, Галина Новаківська, Андрій Бабич, Іван Лазірко, Лариса Сушко, Людмила Шанта і частинно кілька інших. Не мені особисто як одному із довголітніх членів УСОМ давати належну оцінку не тільки вищезгаданим мистцям, але й іншим, бо належу до цього товариства і аж ніяк не маю права “викликати вовка з лісу”. Доречніше, мабуть, не аналізувати конкретні праці поодиноких малярів, а сказати про те, що певні питання розвитку нашого мистецтва були порушені декотрими учасниками вернісажу.

У виставці брали участь 26 більше чи менше активних членів та одна новоприйнята в ряди Спілки, порівняно молода Марія Антонів-Чернецька. Були представлені композиції, виконані пастеллю, аквареллю, олією, акрилом; графічні, зокрема, Діани Гаврилюк та Ігоря Курока; зразки, нарисовані олівцем, Анатолія Мухортова; ікони, написані традиційною технікою яєчної темпери, Богдана Головацького й автора цієї замітки, як рівно ж і одна скульптура Олега Лесюка (“Св. Юрій Змієборець”) та дві скульптури Олександра Гутирі. Автори своїх скульптур показали вміння шукати мовою пластики експресію ліній і ритму, що так часто використовуються в об’ємних або рельєфних творах мистецтва.

До зовсім скромно і щиро намальованих належать обидві картини Івана Лазірка – теплої гами, насичені коричневими кольорами, гармонійно стриманими та органічно пов’язаними між собою.

Надзвичайно гарно намальоване полотно Христини Велигорської-Сеньків “Осінні трави” вирізнялося на згадуваній виставці. Сказати щось нове про картини Г. Новаківської – справа складна. Вона вимагає слів від іншого, зауважу, постороннього “критика” мистецтва. У картині “Мішані квіти” кольори малярки, що так розмашисто, вільними штрихами пензля, накладені на полотно, вібрують своєю різноманітністю і динамічністю. Таку саму характеристику можна приписати творам художника Андрія Бабича. Різниця між ними полягає в тому, що у нього кольористика, як завше, темніша та навіть класичніша. Цікавий свій задум вдало виконала Людмила Барміна в картині “Помаранчева революція”. Цей твір можна назвати “Автопортрет” або “Ностальгія”. На тлі активного заднього плану вимальовується жіноча постать, шия якої навколо огорнута довгим звисаючим шаликом помаранчевих відтінків фарб.

Як було не так давно в Україні, що Спілка мистців об’єднувала своїх членів за територіальними принципами, то тут, в Торонто і поза його межами в Канаді, художників Спілки в’яже індивідуальна праця кожного окремо, хто творчо працює у своєму стилі, жанрі чи техніці.

Крім вже повищезгаданих імен і прізвищ, картини та інші твори представляли також таких мистців: Галину Кошарич, Якова Креховецького, Христину Кудрик, Ірину Роману Носик, Ірину Мороз, Ігоря Поліщука, Андрія Синитаря, Марію Стиранку, Олега Валенюка, Віру Юрчук та Ірму Осадцу. Усім було дозволено мати на виставці не більше двох робіт, а загальна сума розміщених творів становила 51. Прикро, що імена і прізвища декотрих учасників виставки були у списку неакуратно видрукувані, а також назви кількох робіт трапилися написані неграматично. Не знаю, чому в переліку художників та їх мистецьких праць зайняла перше місце у реєстрі англійська мова – замість рідної української. Пристосовуватись нам до когось аж ніяк не випадає.

Слід підкреслити, що головне слово до численних шанувальників мистецтва під час відкриття експозиції виголосив голова УСОМ Олег Лесюк, в якому зазначив про мистців-піонерів та їхню довгорічну образотворчу працю в минулому та про їх послідовників із молодшого покоління, котрі постійно поповнюють членство УСОМ. Його попередник Богдан Головацький, відкриваючи виставку, коротко розповів про діяльність нашої Спілки під час своєї каденції головування.

На радість мистців, в зв’язку із зацікавленням відвідувачів, виставка була продовжена у галереї КУМФ до 25 листопада 2007 року.