Св. п. Осип Перейма

Зі сумом повідомляємо українську громаду, що 27 січня в Торонто відійшов у Вічність св. п. Осип Перейма.

Осип Перейма народився 25 квітня 1923 року в селі Погрібцях Зборівського району Тернопільської області, в Україні.

Зовсім юним, у свої шістнадцять років, залишив домівку і вирушив у широкий світ – назустріч негараздам, небезпекам і випробуванням. Ще за юних літ він брав активну участь у діяльності патріотичних та націоналістичних організацій, що й стало предметом переслідувань з боку польського, совєтського, а потім німецького урядів. За свої незламні переконання, за свою любов до України довелося молодому і палкому Осипові перетерпіти немало – був неодноразово ув’язнений і перебував покарання у тюрмах і карцерах на Зборівщині, в Україні. Та це не зламало його волі, тому що справа національного відродження та патріотичні переконання були на першому плані.

Щоб не завдавати клопоту рідним, оскільки представники влади нестанно переслідували молодого патріота, він вирішив емігрувати...

Нелегкими були роки перебування у Великобританії. Тяготила відірваність від України та  невідомість майбутнього... Та ось нарешті дозвіл на еміграцію до Канади...

Так, у 1952 році Осип Перейма прибуває на Пінічноамериканський континент. Незважаючи на великі сподівання, на молодого емігранта і тут чекало чимало несподіванок і розчарувань. Незнання мови, невідповідне ставлення у той час до емігрантів справляють свій вплив...

Та, загартований випробуваннями і переслідуваннями з боку непримиренних ворогів українців – поляків та москалів, Осип Перейма гідно виходить із нелегкої ситуації і тут, у Канаді.

Перебиваючись із непевних заробітків, завдяки наполегливості, природному розумові та заповзятливості він розбудовує власний бізнес.

У 1958 році Осип одружується з Іреною. Молоде подружжя починає своє життя, як і всі інші, з невеликих статків. Але поступово, при постійній підтримці одне одного, при взаєморозумінні і взаємодопомозі справи ідуть на краще. Усе набуте у Канаді для Осипа Перейми – це результат важкої, наполегливої праці та в багатьох випадках відмови собі самому у вигодах і приємностях.

Усі ці роки, навіть тоді, коли в рідній Україні панував ненависний комуністичний режим, він вважав своїм обов’язком допомагати родині в Україні. Він залишив там сестру Марію та її родину – чотирьох племінників Зеника, Степана, Ігоря і Йосипа, тому його думки завжди поверталися на рідну землю, і він пам’ятав, що вони там потребують його помочі.

Як тільки політична ситуація в Україні змінилася, зробив усе можливе, щоб запросити своїх племінників – Йосипа, Степана та Ігоря до Канади, разом з їхніми родинами.

Відтоді він для них усіх був розрадником, допомагав при найменшій потребі, був для них тим осередком родинного вогнища, який, зокрема, важить дуже багато на тисячомильній відстані від рідної землі.

Зрештою, свою неоціненну роль Патріарха родини Осип Перейма відігравав не лише тут, у Канаді. За час незалежности України він не один раз побував на рідній землі, де з нетерпінням на кожен його приїзд чекала його сестра Марія – мати Йосипа, Степана, Ігоря і Зеника, нині уже покійна, та уся численна родина. Його радо вітали родичі, знайомі, односельці. Йому гостинно вклонялася рідна тернопільська земля і завжди чекала у гості. Так, як нетерпляче чекає свого сина додому рідна мати: щоб додати йому наснаги, щоб подякувати йому за його любов і незрадливість, щоб нагородити його своєю милістю.

Треба наголосити, що Осип Перейма був ініціатором і щедрим жертводавцем на будівництво церкви Святого Йосафата у рідному селі Погрібцях, за що йому дуже вдячні односельці.

Покійний залишив у глибокому смутку племінників Стефана та Йосипа Романишиних з родинами (їхніх дітей Ярослава, Анатолія, Тараса і Нестора) в Канаді та племінника Ігоря Романишина з родиною в Україні, а також дальшу родину в Канаді та Україні.

Вічна Йому пам’ять!