750-ліття Львова:   Твори мистецтва, присвячені Львову

Павло Лопата

Як відомо, теперішнє місто Львів було засноване 1256 року спершу як фортеця, яка себе боронила перед нападами татаро-монгольських загарбників. Опісля її сприятливе географічне розташування спри-чинилося до швидкого розвитку, і згодом укріплення перетворилося в місто. За оцих майже вісім століть Львів став величезним центром Галичини, який має свою багатющу історію. Він вважається центром української науки, культури та релігії.

Місто звертало на себе велику увагу з боку всіх визначних осіб, що жили і творчо працювали у ньому. Його ландшафт – розташування у котловині ріки Полтви, де знаходиться найстаріша частина міста з багатством архітектурних будинків середньовіччя, притягав у великій мірі багатьох художників. Вони, один перед одним, намагалися докладно відобразити кожний окремий будинок з його деталями і прикрасами. До цих робіт, що залишилися на численних аркушах паперу, належать передусім гравюри, рисунки, акварелі, естампи, ліногравюри та олійні твори на полотні.

До найдавніших з відомих видів Львова відноситься гравюра на металі під назвою „Львів Південної Русі – головне місто”, що була виконана у Кельні 1618 року німецьким гравером Абрагамом Гоґенберґом. Зображує вона Лису гору та найдавніші споруди княжого періоду, оборонну стіну з будівлями на Високому замку, Галицьку браму, вежу ратуші та інші вежі соборів і костелів, збудованих пізніше. Через майже 50 років появилася нова гравюра на металі авторства Яна Горчина (Gorczyn). Це більш символічна робота, бо на ній зображено великого сидячого на горі лева на першому плані, за ним символічні будови міста із Замковою горою, а верхні частини гравюри виповнені Вседержителем з вінком по лівій руці, а ангелом – по правиці. На самому початку XVIII століття, тобто 1702 року, появилася третя з черги відома гравюра на металі львівського гравера Казимира Недбаловича, титулована „Облога Львова козаками і татарами 1648 року”. З того ж 1702 року відомі дві гравюри на металі, а саме „Львів” та „Вид Львова – столиці королівства Галичини”. Перша приписується Й. Гаффнеру, а друга – Ф. Пернеру.

Перші три акварелі, що знаходяться у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, це „Монастир Бернединів у Львові з південного боку”, „Монастир і костьол Бернардинів з заходу” та „Вид костьолу Бернардинів у Львові з півночі і заходу”, що їх намалював Вейніґ Жан, усі 1795 року. Єжи Глоґовський (1777, Львів – 1838, там же) нарисував вид Львова олівцем і тушшю і дав йому назву „Львів до 1826 року” з тією ж самою датою виконання, а також рисунок під заголовком – „Стара ратуша у Львові”. Види м. Львова зображували ще й такі малярі: Емілія Дзєдушицька, Антон Лянґе, Кароль Ауер та інші. Останньому з них належить чи не найбільше літографій: датовані 1837 роком – „Артилерійські казарми у Львові”, „Львівська ратуша”, „Стара ратуша”, „Шведи у Львівській ратуші”; 1839 роком – „Каплиця боїмів” і „Катедральний собор”; 1840 роком – „Готель „Англійський” у Львові”, „Погулянка”, „Стрільбище”, а такі, як „Бібліотека Оссолінських”, „Площа Фердинанда”, „Ярмарок біля собору Юра”, „Театральний будинок у Львові”, датовані 1846-1847 роками.

Панорами Львова зобразили ще й такі мистці та архітектори: Леопольд Шмідт, Богуш Стинчінський, Йозеф Свобода – львівський художник, чех за походженням, Теофіль Чишковський, багато робіт якого, присвячених місту, відзначаються фотографічною точністю і мають документальну цінність. Багато з усіх досі згаданих майстрів присвятили свої роботи окремим львівським будинкам, як рівно ж і їх послідовники. Наприклад, Антон Пелеховський, український живописець і графік (1860 р. н.), виконав безліч різних замальовок. Варто згадати кілька з них: „Онуфріївський монастир”, „Церква Св. Параскеви”, „Каплиця трьох святителів”, „Церква Св. Миколая”, „Церква Свв. Петра і Павла”, „Церква руської семінарії”, „Собор Св. Юра” та інші. Наполеон Орда (1807–1883), відомий аквареліст,  із-поміж багатьох своїх малюнків кілька присвятив цьому місту. Одна з його робіт має назву „Львів над річкою Полтвою”, що була видрукувана у майстерні М. Фаянса у Варшаві. Художникові Отто Добровольському (1833, Чернівці – 1917, Київ) належать кілька хромолітографій, серед яких слід виокремити такі: „Панорами Львова”, на якій зображено центральну частину міста з його вежами ратуші, катедрального собору та дзвіниці Корнякта. С. Батовський (1866–1946) намалював прекрасну картину „Вид Львова”, датовану 1898 роком, а О. Курилас (1870–1951) на початку     30-их років намалював картину „Вид Львова з собором Св. Юра”. Адріян Каплун, знаний графік, що перебував у Львові після 1945 року, виконав літографічний твір „Вид на Львів з Високого замку” (1946), а інші його твори зображають фонтани „Діана”, „Одоніс” та міський фонтан, а також катедральний собор, собор Св. Юра та інші споруди.

Окремі об’єкти Львова, як будинок Музею українського мистецтва, Залізничний вокзал, будинки на вул. Горького та інші, зобразила Маргарита Старовойт, а Ірина Соболєва графічною технікою зобразила Королівський арсенал, Оперний театр, Італійський дворик, Чорну кам’яницю та кілька інших пам’яток архітектури. До пейзажів Львова належать твори ще й таких мистців: Романа Турина, Лева Ґеца, Романа та Марґіти Сельських, Олекси Шатківського, Олекси Новаківського, Модеста Сосенка, Олени Кульчицької, Омеляна Ліщинського, Богдана Братейка, Богдана Сороки та багатьох інших, яких годі перелічити. У результаті праці над дереворитами львівський художник М. Барабаш виконав дереворит під назвою „Вулиця Коперника у Львові ХІХ ст.” (1987).

Останньо довідуємось, що Б. Сорока виконав більших від попередньої (1981) розмірів ліногравюру „Середмістя Львова”, присвячену 750-річчю заснування цього славного українського міста.