Українська діaспора пам’ятає про Голодомор

Йосиф Сірка, Торонто

 Українська громада Канади широко відзначала 77-му річницю Голодомору-Геноциду українського народу 1932-1933 рр. В українських церквах відбулись панахиди, а ввечері 27 листопада, о 7:30 годині вечора, люди почали запалювати свічки пам’яті. У місті Торонто відбулися панахиди у православній катедрі Св. Володимира та у греко-католицькій церкві Успення Пресвятої Богородиці.

Кілька тижнів тому при церкві Успення Пресвятої Богородиці в Міссіссазі був споруджений пам’ятник жертвам Голодомору. На пам’ятнику у вигляді свічки на вершині поставлений дзвін пам’яті по 10 мільйонах жертв Голодомору-Геноциду в Україні.

З одного боку на мармурі поміщені слова та світлина фундатора пам’ятника Євгена Коструби, а з іншого викарбувано текст українською та англійською мовами: Голодомор 1933-1933 рр. в Україні – один з найстрашніших злочинів проти людства, спланований тоталітарним комуністичним режимом, він забрав життя близько 10 мільйонів людей, здеформував основи генофонду української нації. Пам’ятаймо, вшановуймо пам’ять невинно замучених Голодомором, щоб подібне жахіття ніде і ніколи не повторилося. Україна пам’ятає – світ визнає!

Відзначення річниці Голо-домору-Геноциду під сучасну пору заплямоване поведінкою декотрих політиків Партії регіонів (мер Одеси Костусєв, голова облдержадміністрації Дніпропетровська Вілкул, голова облради Дніпропетровська Удод і мер облцентру Куліченко та ін.) і навіть Митрополитом Дніпропетровським і Павло-градським Іренеєм, які знехтували пам’яттю про жертви Голодомору. Зрештою, і сам В. Янукович у функції президента, в присутності Митрополита Володимира, який визнав Голодомор геноцидом українського народу, знехтував вчергове (ніяк не може вимовити слово геноцид) Законом, який був прийнятий ВР України 26 листопада 2006 р.:

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу.

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідности українського народу і є протиправним.

Отже, поведінка державних службовців потребує не коментарів, а гніву та дії народу, щоб показати їм місце, на яке заслуговують.

Можливо, що дехто із держслужбовців вже застосовує пораду ізраїльського президента Переса і негайно забув історію українського народу. Тут доречно звернути увагу на те, що політик, який би зневажливо висловився про Голокост, не протримався б на посаді навіть 24 години, і то не тільки в Ізраїлі, але й у будь-якій європейській країні та Північній Америці. І це не залежить, чи Україна хоче до Європи, чи до Азії – моралі повинні дотримуватися всі, а політики в першу чергу.

Сумно стає не тільки при запаленій свічці, при згадці про мільйони жертв голодної смерті, але й тому, що в Україні лише три телеканали запалили свічку, щоб пом’янути невинно убієнних, а в далекій Канаді навіть чужинці приєдналися до цієї акції, аби продемонструвати солідарність!