Йосип Терлецький: “Святкуймо

разом 60-ліття театру “Заграва”

Осінь 2013 року видалася для української громади в Торонто багатою на події та ювілеї – успішно відбувся Конгрес Українців Канади, гідно вшановано 80-ту річницю Голодомору-Геноциду 1932-1933 років в Україні, зорганізовано чимало конференцій, доповідей та бенкетів. Початок грудня ж ознаменовується ще одним ювілеєм – український драматичний театр “Заграва” святкує своє 60-ліття.

Напередодні цієї події ми попросили сьогоднішнього художнього керівника “Заграви” Йосипа Терлецького розповісти про театр та плани святкування ювілею.

– Пане Терлецький, наближається велика подія і для учасників “Заграви”, і для всієї українсько-канадської публіки, яка протягом усіх цих 60 літ підтримувала театр. Як плануєте відзначити свій ювілей?

– Театр “Заграва” був створений 5 червня 1953 року, а перша постановка відбулася вже 5 грудня того ж року. Отже, ми, сучасний склад “Заграви”, вирішили відзначити 60-літній ювілей, і так гарно склалося, що святкування припадає на 8 грудня, майже якраз точно на дату першої постановки.

Насамперед, видаємо книжку-фотоальбом, в яку увійдуть усі фотографії, програмки, афіші, статті, рецензії та інші матеріали, які мали стосунок до театру “Заграва”. Це колосальна праця, що тривала протягом багатьох місяців. І ось нарешті ми маємо нагоду втілити її в життя.

Також готуємо спеціальну програму, і маємо надію, що громада нас підтримає і прийде на наше святкування, яке відбудеться 8 грудня ц. р., о 4 год. пополудні, у Пластовій Домівці ім. Гуцуляків, 516 The Kingsway.

Буде зіграно кілька сценок. Буде багато гумору. Буде представлена виставка театральних архівів, костюмів, реквізитів. Приблизно три-чотири години публіка насолоджуватиметься художньою програмою. І, очевидно, буде прекуска, бо без цього ми не можемо святкувати. Так що щиро всіх запрошуємо.

– Повертаючись до історії “Заграви”, розкажіть нашим читачам трохи про те, як зародився театр.

– Після Другої світової війни до Канади прибуло багато патріотичних і талановитих людей. До 1951 року в Торонто діяв Український Народний Театр від керівництвом Г. Манька-Ярошевича і режисера М. Тагаєва. У ньому починало творчу працю і кілька майбутніх членів “Заграви”.

У 1953 році Юрій Бельський, Володимир Довганюк та Андрій Ільків вирішили започаткувати новий театр, оскільки у попередньому переважав народно-побутовий напрям, а вони стреміли до нових естетичних обріїв.

Від початку колективу пощастило – до театру прийшов високоосвічений фахівець, режисер Здіслав Туржанський, що увійшов в історію “Заграви” під псевдонімом Слав Теліжин. Він понад 10 років керував театром, поставивши ряд вистав, які сьогодні вважаються класикою діаспорного сценічного мистецтва.

Опісля рівень театру визначали режисерські роботи Юрія Бельського – талановитого та яскравого актора, учня Йосипа Гірняка. За його сприяння у 1971 році “Заграва” увійшла в Об’єднання етнічних театрів Онтаріо, куди входило 12 етнічних театрів, і на фестивалях виборювала різні престижні місця та високі оцінки критиків.

Згодом естафету перебрала Марія Левицька, яка поєднувала у собі талант режисера, актора і художника з костюмів. Під її керівництвом було поставлено кілька п’єс, що вирізнялися високою професійністю та новизною.

– Пане Терлецький, а коли у “Заграву” прийшли Ви?

– У 1982 році доля закинула мене в Канаду, а у 1983 на запрошення тодішнього керівника “Заграви” Володимира Довганюка став членом театру. І за той рік, як він з гумором говорив, я зіграв два скетчі, одну роль, і у мене народилися два сини. Так почався мій творчий шлях заграв’янина.

Ми з Володимиром Доганюком разом працювали в друкарні “Гомону України”. Одного разу він прийшов до мене і приніс цілий згорток афіш та матеріалів і, жартуючи, сказав, що на випадок, якби з ним щось сталося, щоб я знав – що це і де це є. На жаль, наче передбачив – через тиждень його не стало... Це був 1989 рік.

Відтак згодом мені довелося перебрати керівництво театром. На початку було дуже важко – бракувало режисерського досвіду, відбулася зміна поколінь у складі акторів, не було коштів, яких вимагає постановка будь-якої п’єси. Але ми не дали загинути великому почину наших попередників і, незважаючи на труднощі та перепони, театр “Заграва” живе донині.

Я хочу наголосити, що справа театру є унікальна, це не є танцювальні групи, це зовсім інший профіль, довший цикл, це коштовний цикл, і тому потрібна підтримка як глядачів, так і спонсорів.

– Скільки вистав було поставлено “Загравою” за 60 років існування?

– 44 вистави. Це п’єси української та світової класики, сучасні твори українських та діаспорних авторів, п’єси, написані спеціально для “Заграви”. Серед них: “Прокурор Дальський” за К. Гупалом, “Бояриня” Лесі Українки, “Мораль пані Дульської” Г. Запольської, “Примари” Г. Ібсена, “Украдене щастя” І. Франка, “Одруження” М. Гоголя, “Мина Мазайло” М. Куліша, “Віва, Бойко!” Б. Будного, “Юда Іскаріот” Л. Андреєва, “Нелегалка” А. Крима та багато інших. В останні десять років ставимо переважно сучасні п’єси.

– Знаю, що свого часу “Заграва” побувала на гастролях в Україні. Поділіться з нами спогадами.

– Це справді чудові спогади. Наша поїздка відбулася у 1991 році. Україна лише стала незалежною державою. Панувало велике національно-патріотичне піднесення. Гастролі тривали два тижні. За цей час ми дали 17 вистав, маючи для відпочинку лише один день.

Грали дві вистави: “Танок волі” Б. Будного – п’єсу на антисовєтську тематику та “Гріхи молодості” С. Архангела. Виступали у Львові, Івано-Франківську, Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Трускавці та Києві. Приймали нас надзвичайно тепло.

Зорганізувати таку поїздку було дуже важко, адже мусив їхати увесь склад акторів. Окремі актори не могли залишити своєї основної роботи, інші мали проблеми зі здоров’ям. Але справа вартувала того. Ми показали українцям в Україні своє мистецтво, і відгуки скрізь були позитивні.

– Актори театру “Заграва” – хто вони?

– Заграву закладали практично професійні актори та режисери, які працювали в театрі до 90-х років. Це Юрій Бельський, Андрій Ільків, Володимир Довганюк, Михайло Лялька, Ілярій Кушніренко, Ніна Теліжин, Омелян Теліжин, Ніна Тарновецька, Валентина Орловська, Тарас Парченко... На жаль, деякі з них не могли брати участь у діяльності “Заграви” через вік, окремі відійшли у засвіти. Можна сказати, настала криза.

На щастя, у 2000 році, після постановки “Юди Іскаріота”, до театру зголосилося певне число новоприбулих і здібних акторів-аматорів і кілька професіоналів, які мали досвід роботи на сценах українських театрів. Серед них випускниця Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого Лариса Баюс, випускниця Дніпропетровського театрального училища Наталка Алексієнко. Це дало новий поштовх.

Хочу наголосити, що наступного року буде вже 50 років, як із “Загравою” виступає Стефан Ґеник-Березовський. Повернулася після деякої перерви професійна акторка Олександра Микитенко. Є молоді актори, яких треба вишколювати.

Взагалі, ми радо вітатимемо здібних людей, зацікавлених працею в театрі, професійних акторів. Приходьте, спробуйте себе в якійсь ролі. На жаль, треба пам’ятати, що наша праця добровільна, і часу треба присвятити чимало.

– Пане Терлецький, де, так би мовити, домівка театру “Заграва”?

– Довгий час ми проводили репетиції та виступали в Українському Культурному Центрі на вулиці Кристі в Торонто, за що вдячні керівництву цього Центру. На жаль, приміщення продали, тож довелося усі наші реквізити, костюми, обладнання кудись перенести. Оскільки на той час не було куди, то побудували у мене біля хати таке складське приміщення, де поскладали декорації, а решту розмістили в гаражі та підвалі.

На щастя, великий меценат пан Ераст Гуцуляк купив приміщення для Пласту, і управа цього будинку дозволила нам проводити там репетиції. Оскільки в залі не було сцени, за допомогою спонсорів, адміністрації Домівки та своїми силами ми побудували сцену. Власник будівельної компанії Roots & Images Іван Значко поставив нову підлогу у костюмерній, а також добудував частину стіни з правого боку сцени. Потрібно ще багато речей, зокрема куртина, заслони на вікна та ін., тому сподіваємося на підтримку наших прихильників.

– Що у майбутніх планах “Заграви”, крім святкової програми до ювілею?

– Не хочу зраджувати таємниці, але скажу, що ми готуємо нову п’єсу Бориса Будного. Вона буде трохи контроверсійною, тож, мабуть, і відгуки будуть різні.

А наразі ще раз запрошую всю українську громаду на святкування нашого 60-ліття. Підримайте “Заграву” і отримайте масу задоволення.

– А ми дякуємо Вам за розмову і бажаємо творчого натхнення, здійснення усіх задумів і багато гучних оплесків в подяку за чудові вистави.

Інтерв’ю вела

Лариса Гринда

PHOTO

Йосип Терлецький – художній керівник театру “Заграва”