З НОВИХ ВИДАНЬ

Лєна Онушко-Тиховська, “Не забуваймо 1932-1933 рр.”, Видавничий дім “Києво-Могилянська Академія”, 2007

Леся Панько

Напередодні 75-х роковин вшанування жертв Голодомору вийшла з друку книжка під назвою “Не забуваймо 1932-1933 рр.” Лєни Онушко-Тиховської із Stoney Creek, Ontario.

Зустрівшись з авторкою в редакції газети “Новий Шлях”, я відчула, що в цієї жінки ніколи не згасала пам’ять про тих невинно убієнних. Ця страшна сторінка  з історії українського народу завжди була незагоєною раною у Л. Тиховської. Вона знала, якими шляхами правда про цей Голодомор доходила до світової громадськости. За часів Радянського Союзу це була заборонена тема, а хто порушив так звану статтю Кримінального Кодексу, опинявся в концтаборі.

Українська діаспора Канади і Сполучених Штатів Америки била у всі дзвони, щоб світ почув і визнав Голодомор як геноцид проти нескореної української  нації. Л. Тиховська безпосередньо взяла участь у цій акції – починаючи з 1980-х років, вона почала збирати доступні в діаспорі матеріали, пов’язані з Голодомором, які пізніше і використала у своїй книжці. Там представлені свідчення очевидців, що збиралися у 1980-х роках для Конгресової Комісії США і на сьогоднішній день знаходяться у бібліотеці Конгресу Америки. Усі ці документи доступні для зацікавлених осіб.

У розділі “Вшанування пам’яті” вміщені статті, звернення, виступи, матеріали з конференцій, що друкувалися у діаспорній пресі, зокрема і в “Новому  Шляху”. Стає моторошно, коли перечитуєш спогади очевидців, які пережили цей жах. Сьогодні ми можемо бути горді за нашу українську діаспору, яка організовувала кількатисячні маніфестації від сходу до заходу Канади. Навіть у невеликому місті Гамільтоні, недалеко від Торонто, відбулася маніфестація у 50-ту річницю Великого Голоду, в котрій взяли участь також і члени Молоді Українського Національного Об’єднання, серед яких був і син Л. Тиховської Віктор, що несли символічну домовину з написом Holocaust.

У згаданій книжці також можна знайти допис про фільм “Жнива розпачу”, базований на архівних матеріалах, інтерв’ю, численних фотографіях. І, звичайно, авторка не обминула теми пам’ятників, побудованих жертвам тоталітарної комуністичної системи. Сум огортає, коли читаєш поезії, які також увійшли у цю книжку. 

Виходом у світ видання “Не забуваймо 1932-1933 рр.” Л. Тиховська перш за все завдячує своєму чоловікові, а також складає подяку за фінансову підтримку Українській Стрілецькій Громаді Торонто та Філіям Українського Національного Об’єднання Торонто-Захід, Ст. Кетеринс і Гамільтон.

Велику кількість цих книжок Л. Тиховська передала Києво-Могилянській Академії, щоб молоде покоління України вивчало і знало, що протягом усіх цих років українська діаспора пам’ятала, вшановувала, боролася за визнання Голодомору геноцидом і шукає різних шляхів, щоб донести світові правду про скоєне лихоліття.