Ворог за рогом, або Рейдерство по-українськи


Сергій Гайдук

-----------------------

За останні три роки в Україні рекордно побільшало протиправних захоплень підприємств різної форми власності. Згідно з даними Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) у державі нині діють 35-50 спеціалізованих рейдерських груп, з якими співпрацюють досвідчені юристи і економісти. Статистика вражає своїм цинізмом. Щороку у країні здійснюється понад 3,000 рейдерських атак, і їх “результативність” – понад 90%. Експерти оцінюють завдану шкоду від них у 3-5 мільярдів доларів США щорічно, разом із тим середньостатистична норма прибутку рейдерів складає сотні відсотків.


Наприкінці вересня нова потужна хвиля рейдерства накрила українську столицю. Зупинюсь на найбільш резонансних фактах. А саме – 25 вересня знесли будинок по вулиці Жилянській, 120в. Перед цим кілька тижнів тому зруйнували ще одну історичну пам’ятку – сусідню будівлю за адресою Жилянська, 120б. Після того, як будівлю під номером 120в знесли, жителі навколишніх будинків спробували перешкоджати вивезенню на самоскидах будівельного сміття. “Інакше, як бандитизмом, я такі дії назвати не можу. Забудовник, який навіть дозволів на будівельні роботи не мав, примудрився, до того ж, зруйнувати споруду, яка перебувала у власності територіальної громади міста. Тобто він завдав містові не тільки непоправного з точки зору історичної спадщини збитку, але й достатньо великого фінансового. Він повинен відповідати перед законом. Я обурений ще й тим фактом, що по суті нашого звернення до правоохоронних органів з приводу цього об’єкта, який було направлено рік тому, до забудовника досі не застосовані ніякі санкції”, – з цього приводу зазначив голова Київської міської державної адміністрації. Але це обурення очільника столиці, як і попередні, викликають хіба що розчарування. Якось дивно виходить: або з нинішньою нелегітимною міською владою ніхто не рахується, або ж вибори у Києві не призначаються, щоби дозволяти скоювати подібні безкарні злочинні дії.

На початку року неодноразово здійснювалися рейдерські захоплення Гостинного Двору, який розташований на столичному Подолі. Зокрема, 18 лютого ц. р. бандити витіснили представників громадськості та свободівців, які чергували в будівлі. Рейдери заблокували мішками зі сміттям всі входи до пам’ятки архітектури, проходу перешкоджала приватна охорона. До Гостинного Двору одразу прибули свободівці, громадські активісти та опозиційні депутати. Невігласи, які захопили Гостинний Двір, з арматурою, зброєю та сльозогінним газом напали на активістів і народних депутатів, які протистояли незаконній забудові. Міліція, що була постійно присутня на місці події, жодним чином не перешкоджала бандитам бити громадян, не затримала зловмисників, які брутально порушили закон.

Роком раніше у січні 2012 р. було здійснено захоплення готелю “Славутич”, що на столичній Русанівці. Цей озброєний штурм провели зразково-показовим, який ідеально вписується в нові правила рейдерських ігор “по-донєцкі”. Тоді бойовики побили орендарів приміщень, забарикадувались і відмовились впускати законних власників. Під час рейдерської атаки одна людина отримала вогнепальне поранення в голову. Все відбувалося у присутності міліції. Цей приклад, коли із суддями, причетними до рейдерського захоплення “Славутича”, не розбираються, не б’ють по руках, ще раз підтверджує подвійні стандарти в українському судочинстві. По суті, якщо до рейдерської атаки причетні ті, хто близький або вхожий до влади, судді, які ухвалюють потрібні рішення, йдуть поза необхідною лінією, зокрема за схемою рейдерства. Тому й не дивно, що цей випадок так і залишився без розгляду. Бо влада діє за принципом: собі – все, іншим – закон. Подібних захоплень в Україні відбуваються тисячі. Пояснюється просто – йде перерозподіл власності. Та якщо раніше рейдерство носило більш комерційний характер, то нині воно покривається обмеженим колом людей, кількох сімей у країні. Це організований перерозподіл в інтересах десяти сімей, він контролюється судами, прокуратурою, органами МВС. Ось чому людям під час захоплень об’єктів поцілюють у голови.

У світі такі масштабні проекти, як Чемпіонат Європи з футболу, завжди розглядалися як можливість швидкого ривка в економічному плані країни. І такий масштабний захід також був шансом для України, зокрема в готельному бізнесі. Та, на жаль, нинішня влада з її корумпованими судами, дикими правилами гри, коли таке ганебне явище, як рейдерство, стало нормою, – втратила шанс і можливості ще на старті. Хто ж буде вкладати інвестиції, якщо не знає, що буде з ними, із власністю, з готелями. І Євро-2012 міг би надати таку можливість Україні привабити інвесторів. Свого часу ПАРЄ дала правдиву оцінку тому, що відбувається в Україні: немає незалежних судів, порушуються основи демократії, виконуються замовлені рішення.

Рейдерство є непростою проблемою для інвестиційного клімату. Воно руйнує інвестиційну привабливість. Це наслідки більш складної проблеми – корупції судочинства і проблематичність застосування на практиці для захисту прав власників корпоративного законодавства. Захоплення об’єктів, підприємств, готелів – все це наслідки цих двох факторів. Ще в листопаді 2011 року директор Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер заявив, що в Україні наявна висока загроза рейдерського захоплення бізнесу, закликавши закордонних підприємців проводити консультації зі своїми посольствами та іншими представниками бізнесу, які мають досвід роботи в Україні, перш ніж ухвалювати рішення про інвестиції.

Загалом із нинішньої ситуації найближчим часом не слід очікувати покращення, тобто припинення рейдерства. Схема, яку застосовують регіонали, довела свою ефективність. За цієї влади рейдерські захоплення стали основним способом перерозподілу власності в Україні. Учасники ринку стверджують, що за останні три роки ситуація помітно погіршилась, на противагу завіренням влади про заходи, яких вони вживають. Експерти вважають, що число захоплень не зменшилось, змінились тільки форми. Тепер рейдерам не потрібні рішення судів, достатньо підтримки правоохоронних органів. Особливістю сьогоднішнього сценарію є те, що на українському “ринку рейдерства” змінилися правила гри. На думку аналітиків, нині, як і в 90-ті, “модно” діяти напролом, застосовуючи грубу силу, не прибігаючи до хитромудрих юридичних схем. Навіщо мудрувати, якщо загарбання підприємств відбувається з послугуванням прокуратури і міліції. Схема проста. Проти власника, як правило, відкривається карна справа. Згодом його викликають в “органи”, де пропонують закрити проти нього справу в обмін на передачу корпоративних прав на підприємство на користь конкретного замовника. Ось вам і “конкретне пояснення”.

Чи можливо зупинити рейдерство? Явище, яке першою чергою знищує імідж країни. Мабуть, можливо. Насамперед, треба мати політичну волю. Але ж у країні, де правлять олігархи, на її імідж давно ніхто не звертає уваги. Уряд уже створював спеціальну комісію з протидії незаконним захопленням підприємств. До слова, прем’єр-міністр полюбляє влаштовувати наради з експертами, та жодна їхня порада не втілюється в життя.

Насамкінець порада бізнесменам. Починати боротися з можливими рейдерськими атаками необхідно ще з моменту створення підприємства або придбання контролю над ним, бо ворог (рейдер) чатує за рогом. Це повинні бути комплексні заходи, і здійснюватися вони мають постійно, навіть якщо очевидної загрози нападу немає. Природно, панацеї від рейдерства не існує, і повністю виключити можливість появи біля дверей підприємства державного виконавця з дивним рішенням районного суду, що міститься в сусідній області, про те, що “все вже по-іншому”, не можна. Проте система відповідних запобіжних заходів дозволить істотно знизити ризик рейдерської атаки і допоможе більш успішно протидіяти рейдерам у разі їх появи.