Бл. п. Юрій Карманін

30 вересня українська громада попрощалась з Юрієм Романом Карманіним, який відійшов у вічність на 99-му році життя. Чин похорону відправив отець Богдан Сліпий.

На тризні, зокрема, пан Ярослав Білак зачитав Прощальне слово голови ОУН Миколи Плав'юка (див. повний текст).

Також слово про Покійного сказав отець протопресвітер УПЦ Богдан Сенцьо.

 
ПРОЩАЛЬНЕ СЛОВО

Голови ОУН Миколи Плав'юка на поминках з приводу смерті Юрія Карманіна (Романа Лисого)

Високопреподобні і всечесні отці!

Родино та друзі Покійного!

Від імені Проводів ОУН і формацій українського націоналістичного руху в Україні, прощаючи Покійного – носія найбільш почесного титулу Голови Сенату ОУН, я свідомий того, що відійшов від нас чи не останній представник цілого покоління. Покоління, котре на заклик Української Народної Республіки заявило ділами, а не словами, що не знає слова “капітуляція” і не визнало окупації земель України чотирма загарбниками. Це покоління, яке творило нову історію нашого народу, змальовуючи чітко візію і мету, до якої прямувало і за яку боролось. Ледве чи повністю воно усвідомлювало собі, що шлях до великої мети тернистий і довготривалий, але тверда віра у правильність їхніх дороговказів давала їм силу вистояти в нерівній боротьбі. Для них Крути і Базар були перемогою, а не поразкою.

Довготривалі ув’язнення, жертви друзів, часто брак зрозуміння серед власного народу – кріпило їхню настанову “якщо не я – то хто?”. І з історичної перспективи ніхто не може тепер оскаржити, що саме вони – носії нових ідей і засад українського націоналізму – внесли свій вклад у проголошення Карпатської України і врешті Актів 24 серпня і 1 грудня 1991 року.

Прощаючи Покійного, я не буду перераховувати років його ув’язнення в польських тюрмах; підпільних дій за часів совєтської та німецької окупацій; відчайдушних переходів у воєнний час багатьох кордонів, щоб донести до відома українських громад та урядів західних альянтів правду – правду про боротьбу українського народу як проти совєтського, так і німецького окупаційних режимів в часі Другої світової війни. І хоч через невиправдану скромність Покійний не написав своїх споминів, в архівах ОУН збереглись документи дій того часу. У всій діяльности Покійного вибивається одна дуже важлива риса – здібність достосовуватись до нових методів діяльности, не відходячи від основних засад і принципів. І чи як викладач чужих мов для іспанців, чи громадський діяч у Канаді, активний у канадській політиці, чи врешті підприємець, а як стало потребою, то і журналіст та редактор “Нового Шляху” – він завжди вмів знайти себе. Прикмети його характеру – відкритість, прямолінійність, пошанування думки інших – знаходили йому широке коло друзів і пошану.

Дорогий Ромехо! Вдячний Тобі за вияви дружби, яку я зазнав через довгі десятиліття, і за вірну співпрацю. Запевняю Тебе, що Твоє бажання бачити Україну вільною хоч сповнюється повільніше, ніж ми з Тобою хотіли б, є невідкличним історичним процесом. На наших очах виростає молоде покоління, вже вільне від совєтських і постсовєтських комплексів. Саме тому, що Україна є важливим фактором у геополітичному укладі сил, ми маємо труднощі як з історичними ворогами, так і з новими “друзями”. Це починають розуміти провідники молодшого покоління, і в тому є перспектива успіху.

Ідеї, яким Ти служив ціле життя, закорінились в українському чорноземі, і це лише питання часу, коли їхні визнавці відіграватимуть провідну роль в Україні.

Хай пухом буде Тобі канадська земля, яку Ти збагатив своїм трудом, як і батьківську.

ВІЧНА ТОБІ ПАМ’ЯТЬ!