Анастасія Лісовська-Роксолана

Павло Лопата

Цього року виповнюється круглих 450 років від того часу, коли на 56-му році життя, померла дружина турецького султана-Роксолана. Як вона, українка, Настя Лісовська, стала дружиною Сулеймана І, розповідаємо нижче. Народилася наша героїня у 1505 році в місті Рогатині, Івано-Франківської області. Тоді, як на місто у 1520 році напали кримські татари, Настусі щойно виповнилося 15 років. Донька православного священика попала тоді в полон разом із тисячами інших українських бранців. Уярмленою пройшла довгу і тяжку дорогу придніпровськими луками аж до самого Криму. Молоденьку красуню зрешту посадили на віз, щоб не захворіла, і не змарніла її краса. За таку вродливу здобич купцям добре заплатять, тож слугам бея було суворо наказано за нею добре пильнувати.

   По дорозі Настя бачила мури Бахчисарая-столиці ханства. Переживала за своїх закривавлених батьків, братів і всіх своїх земляків з думкою про їх визволення. Та марно. Нарешті полонені зупинилися у Кафі, теперішній Феодосії, проклятому народом місті. У його порту стояло багато кораблів, якими розвозились невільники, куплені турецькими вельможами. Тут продано Настусю в Туреччину. Пишною галерю завезли її до Стамбулу в гарем турецького султана. Через кілька днів вона потрапила “в похмурі очі” найлютішого, найстрашнішого повелителя Туреччини. У всій Европі його називали Сулейманом Законодавцем-Пишним. Інтелігентну, красиву і вродливу дівчину привели до Сулеймана. Своїми поглядами зуміла привабити до себе султана. Цар царів, перед котрим дрижали могутні сусідські держави, вражений мудрістю дівчини-слов’янки з Роксоланії, забув про своїх інших жінок, і незадовго опісля вирішив стати її коханцем, а згодом і шлюбним чоловіком. Свою нову любу дружину назвав Роксоланою, за групою племен, які колись населяли Північне Причорномор’я аж до 4 ст. н. е. і надав їй звання великої султанші. Самі турки називали її “хуррем султан” - радісною султаншою. Але через те, що Роксолана, дружина й українка, кажуть, зачарувала Сулеймана й чинила все те, що їй заманулося, її зненавиділи турки, а також і старший син султана. Вона ж бо, часто радила своєму чоловікові в державних справах.

Довгими днями сиділа в садку і через сині хвилі Чорного моря дивилася в сторону своєї батьківщини. Роксолана почала сприяти втечам українських бранців. Ібрагім, вчений, хитрий дорадник Сулеймана, повідомив про це султанові. Через свої інтриґи він опісля втратив, бідолашний, свою голову, як і інший ворог султанші Ахмет. Останньому, з наказу Сулеймана, сокирою ката відрубано голову. Таким чином, Роксолана досягла своєї мети, і, фактично, маючи великий вплив  на свого володаря, вона керувала державою. Опанувавши французьку та інші мови, султанша виявила немалий дипломатичний хист. Про неї тоді говорила вся Европа. В її присутності султан приймав різних послів та доручав їй вести з ними дипломатичні бесіди. Вона змусила Сулеймана перестати вести війни з Україною, а коли султаном став їхній спільний син Селім, веліла йому налагодити українсько-турецьку співпрацю.

     Роксолана листувалась з польським королем Зиґмунтом Авґустом, угорською королевою Ізабелою, а також з польською королевою Боною з метою вести спільні дії проти Габсбурґів, з котрими воювала Туреччина. Користуючись частою відсутністю Сулеймана під час походів, вона вирішувала як політичні справи, так і економічні. Ворожо поставилася до черкаски та інших осіб султанського двору, хоч строгих конфліктів з ними оминала. Проте, коли син черкаски Мустафа мав стати наступником Сулеймана, Роксолана підказала чоловікові про організування Мустафою захоплення в руки султанської влади, і тоді він наказав задушити свого сина від своєї попередньої дружини-черкаски.

Тепер султанша, ерудована, з великими духовними якостями, стала вище на голову від свого Сулеймана і вже ніхто на перешкоджав їй на здобуття султанського престолу сином Насті-Селімом. Вона померла у 1561 році не від старості, але через журбу, а Сулейман пережив її на 5 років. Протягом сорокалітнього перебування на чужині ніколи не забувала про свій народ. Відчуваючи великий жаль до свого українського народу, віддала до страти, не співчуваючи, обох старших синів Сулеймана - Баязида і Мустафу. Самого султана Роксолана обдарувала троїма дітьми: двома синами та донькою Міргам. Поховано Роксолану в чудовій гробниці біля мечеті в Соломанії в Константинополі-найзнаменитішій будівлі османських володарів.

 Але слава про Анастасію-Роксолану не пропала. Зобразити портрет Роксолани намагалися десятки різних художників. Вони хотіли прославити її по всій Україні та поза її межами. Певно, що жоден портрет не довелося художникам намалювати за життя султанші, бо тоді малювати в Туреччині за релігійними звичаями не дозволялося. Портрети красуні, намальовані декількома невідомими майстрами пензля протягом ХVІ-ХVІІІ століть, раніше прикрашали шляхетські замки та козацькі хати, вони зберігаються і донині. Один з перших станкових портретів незнаного художника, виконаних в Україні у дусі італійського Відродження, знаходиться у Львівському державному музеї. Маляр зобразив її “потуречену”, одягнувши на голівку з русявим волоссям важкий тюрбан (туркині тюрбанів не носили). Відомо, що котрийсь із художників намалював картину під назвою “Виїзд султанші в місто”. Свій роман “Роксолана” письменник Павло Загребельний збагатив чотирьма репродукціями портретів, також невідомих авторів, присвячених Насті, крім одного - гравера Теодора де Брі. Валентин Феодосієвич Задорожний (нар. 1921 р. в Києві) створив чудово виконану картину під назвою “Роксолана”.

Технікою пастелі на папері намалював портрет Роксолани молодий львівський художник Іван Турецький, кольорову репродукцію якої поміщено в книзі “Слава українського козацтва”, виданої стараннями Петра Кардаша та Сергія Кота у Мельбурні в 1999 році. До львівських художників належить Петро Лінинький. Один із його творів являє собою вирізьблену на невеликій площині сидячу в профіль Анастасію з головою та правою рукою піднятими вгору до летючої зграї птахів, які за легендою мали приносити Роксолані до султанського двору листи з рідних земель. Крім пам’ятників Тарасові Шевченку та Іванові Франку в Рогатині є сучасний пам’ятник Роксолані, зведений у 1999 році. На  місці, де колись стояв пам’ятник Леніну, на високому постаменті зараз стоїть велична постать Анастасії Лісовської.

 Українську красуню-султаншу сюрреалістично-символічного стилю намалював у 1998 році і автор цієї статті (розмір 77 х 122 см ), а також інші художники.