Бл. п. Дмитро Яремчук
21 серпня минає рік, як у Вінніпезі відійшов у вічність видатний
українець, один із вояків Буковинського куреня ОУН-УПА Дмитро Назарович
Яремчук. Він
прожив неповні 96 років, з яких понад 70 років поза Україною. Але більш
національної душі, як він, важко зустріти.
Дмитро Яремчук народився 18 жовтня 1914 року в селі
Рівня на Вижниччині (Буковина), в родині січового стрільця. До 1939 року вже
мав і гімназійну, і університетську освіту, став дипломованим юристом, знав
іноземні мови – румунську, французьку, німецьку, італійську, англійську... Того
ж року емігрував, щоб не потрапити до Сибіру. Із вторгненням радянської армії
на Західну Україну він поночі здолав прикордонний Прут і пішов у світи,
залишаючись на цілій Землі без жодної підтримки.
Він ніколи не був декларативним, гучномовним
патріотом. Все своє життя на чужині предметно піклувався про родину в Україні,
про студентство Буковини, про розвиток української вітчизняної освіти, науки,
фондував бюджети різних українських навчальних закладів. І водночас вірно й
достойно служив бібліотечній справі у столиці Канади – Оттаві, за що уряд цієї
країни відзначив його Почесною Грамотою.
Всі роки еміграції він належав до Українського
Національного Об’єднання, до численних громадських організацій, віддаючи
знання, час і кошти турботі про Україну та українців.
Якось напередодні 2000 року він, вже 85-літній
чоловік, жартував: “Хочу дожити до 2001 року, цікаво, чи буде кінець світу?” Дмитро Яремчук майже
вікував на нашій землі, і не за рахунок буковинського здоров’я, а за рахунок
особливого, міцного буковинського духу. Він був мудрецем, старійшиною нашого
українського роду, знаковою особою на людському небосхилі – його ім’я занесено
до Енциклопедії світового українства. Шкода, що в день 20-річчя Незалежності
України ми згадували Дмитра Назаровича
Яремчука... в минулому часі.
Він заповів поховати його вдома, в Рівні, поряд
зі своїми батьками. І повернення його праху в січні 2011 року в рідні гори
стало його зрілим, усвідомленим, понаджиттєвим вчинком.
Він завжди був вдома. Він був не чужинцем, а
рідним сином рідної землі.
Вічна йому пам’ять і в Україні, і в Канаді.
Галина Устенко-Гайдай
PHOTO
Зліва направо: Григорій Живило і Дмитро Яремчук