У Києві презентували чотиритомне видання матеріалів
Конгресово-Президентської Комісії США “Великий Голод в Україні 1932-1933 років”
Ольга Бурда
Упорядником
цієї збірки наприкінці вісімдесятих років минулого століття був знаний нині в
Україні дослідник Джеймс Мейс. Перекласти на українську та видати матеріали
взялася Києво-Могилянська Академія.
Чотири товстенних томи гіркої правди українського народу незабаром знайдуть
своє місце у бібліотеках усіх регіонів країни. Окрему партію планують надіслати
до книгозбірень Криму.
Друзі Джеймса Мейса розповідають, що він мав мрію – побачити свою працю в
українському перекладі. При житті їй не судилося збутися, адже пан Мейс, який
останні 10 років жив в Україні, помер у 2004. Однак дисидент Євген Сверстюк на
презентації повторив все ту ж фразу – краще пізно, ніж ніколи.
Нинішнє видання включає три томи свідчень очевидців Голоду – людей, що
емігрували у США, ще один том звіту Комісії, а також передмову Віктора Ющенка
та істориків, які змалювали загальне тло подій в Україні часів колективізації
та Голодомору. На його важливості наголосив і директор відділу преси освіти і
культури Посольства США в Україні Крістофер Фіцджеральд:
“Це не просто книги, це величезний збірник трагічних свідчень. Спеціальна
Комісія Конгресу США зібрала їх, аби розкрити невимовну трагедію штучного
голоду в Україні. Ці томи читати боляче, але треба”.
Хоча збірка знана світові вже майже два десятки років, почесний президент
Києво-Могилянської Академії В’ячеслав Брюховецький вважає, що вона не втратила
свою цінність, адже ті матеріали є доказом злочину:
“Вони можуть бути доказом, безперечно, вони є доказом, хоча вони відомі
значно раніше. Слово “Геноцид”, я думаю, в самому тексті не згадується,
оскільки це збірник документів. Але воно згадується у передмовах. І я думаю, це
є одним із доказів того, що Голод 1932-1933 років був Геноцидом. Він може
використовуватися на суді, якщо такий колись відбудеться. А я думаю, що
відбудеться”.
Фактично, Джеймс Мейс разом з іншим дослідником Робертом Конквестом, який
написав книгу “Жнива скорботи”, першими у світі заявили про масштаби голоду в
Україні. Чому чотиритомну працю, яку зараз називають фундаментальною, досі не
переклали й не видали тут? Дисидент Левко Лук’яненко каже, що спроби були, але
в післярадянській Україні вони не мали належної підтримки.
По смерті Джеймса Мейса Президент України Віктор Ющенко нагородив його
орденом князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня і підписав розпорядження про
вшанування пам’яті дослідника, яке передбачало публікацію в Україні його
творів.
Збірка вийшла п’ятитисячним тиражем, однак з правом на додатковий наклад. До
цього в Україні вже видавали збірки документів різних архівних установ, включно
з архівом СБУ. Також Києво-Могилянська Академія видала шість томів спогадів
очевидців, які зібрали студенти.
Міністр культури Василь Вовкун каже, що до 75-их роковин трагедії, які
невдовзі відзначатимуть, провели багато заходів. Серед іншого в українських
містах відкрили регіональні музеї Голодомору, а за кордоном провели акції
“Україна пам’ятає – світ визнає” і “Незгасима свічка”. Євген Станкович та інші
видатні українські композитори підготували музичні твори на цю тематику, які
включили в репертуари усіх оперних театрів України, а Андрій Жолдак наразі
працює над екранізацією роману Василя Барки “Жовтий князь”.