Видано свідчення свідків Голодомору з архіву Документаційного Центру

Оксана Закидальська

ТОРОНТО – Свідчення тих, хто пережив Голодомор 1932-1933, які зберігаються в архіві Українсько-Канадського Дослідно-Документаційного Центру (УКДДЦ) – переважно у відео- і аудіозаписах, були опубліковані у 2008 р. в Україні у п’ятому томі серії “Український Голокост 1932-1933 –  свідчення тих, хто вижив”.

“Матеріали вибрано з архіву УКДДЦ і поділено на дві частини. У першій подано 22 свідчення, записані між 1982 і 1984 р., у ході підготовки документального фільму “Жнива Розпачу”. Друга частина містить 26 свідчень, зібраних здебільшого у Канаді після закінчення роботи над фільмом, від 1985 р. до сьогодення (2007)”, – пише архівар УКДДЦ  Іроїда Винницька у передмові до книжки.

Свідчення, які увійшли до першої частини книжки, можна поділити на три категорії. Перша – свідчення тих, що пережили Голодомор і з власного досвіду розповідають про особисті пережиття. Друга категорія   це свідчення чужинців – спостерігачів Голодомору, наприклад, Йогана фон Герварта (працівника німецького посольства в Москві), Андора Генке (німецького консула у Києві) і англійського кореспондента Малкома Маґґеріджа. Третя категорія – це свідчення українців Західної України, зокрема Патріарха Мстислава (Скрипника).

Після появи стрічки “Жнива Розапчу” почалося упорядкування тієї великої кількости матеріалу, який був зібраний для виготовлення фільму. У 1986 р. створено архів УКДДЦ і прийнято рішення продовжувати працю над збиранням свідчень про Голодомор. Виготовлено опитувальник та інструкції для проведення опитування-інтерв’ювання і для добровольців проведено семінар про важливість і методологію записання усної історії. Завдяки роботі цих добровольців, які працювали на громадських засадах, архів заповнювався аудіо- і відеострічками спогадів свідків Голодомору. Праця над записами свідчень продовжується в УКДДЦ до сьогодні.

 Для другої частини 5-го тому “Українського Голокосту” вибрано з архіву 26 свідчень з акцентом на тих свідченнях, що наводять факти, які збагачують знання про Голодомор як геноцид українського народу і не включають тих, які лишень підтверджують існування голоду.

 “Особливо звернено увагу на свідчення, що підтверджують цілеспрямоване “викачування” харчів і позбавлення селян засобів для життя; звірське, нелюдське ставлення властей до населення, а також на докази, що й колгоспники помирали з голоду; на роль “торґсинів”, на спротив селян, на описи, як люди вижили, і на факти, які свідчать про те, що в Москві та в інших російських містах голоду не було”,  – пише пані Винницька.

Архівар УКДДЦ також додає: “Своїм змістом усі ці свідчення дуже вагомі. У першу чергу тому, що в них висловлюють свої думки люди, котрі під час Голодомору були дорослими. Деякі з них займали впливові становища... Їхні спостереження та аналіз ситуації дуже цінні для вивчення і розуміння цієї трагедії”.

Упорядником серії “Український Голокост 1932-1933” є о. д-р Юрій Мицик, професор кафедри історії Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”, а видавцем – Видавничий Дім “Києво-Могилянська Академія”. Перші чотири томи серії включають свідчення свідків Голодомору, зібрані в Україні студентами о. д-ра Мицика, як також уривки споминів і листування.

П’ятий том є наслідком співпраці з д-ром Мициком, який перебував у Канаді в 2004 р., і архіварем УКДДЦ Іроїдою Винницькою. Над редакцією і підготовкою до друку п’ятого тому працював, як стипендист  фонду І. Коляски КІУС Альбертського Університету, Микола Чабан, журналіст-історик з Дніпропетровська.

Поява документального фільму “Жнива Розпачу” в 1984 р. відіграла важливу роль у процесі ознайомлення західного світу з подією Голодомору. В УКДДЦ збереглося пресове повідомлення радянського посольства в Оттаві від 28 квітня 1983 р. “Про так званий голод на Україні”, яке ілюструє пропагандивну реакцію тодішніх радянських чинників на відзначення 50-ої річниці Голодомору.

Пише пані Винницька: “Ця тематика не втрачає своєї актуальности і сьогодні. Звернемо увагу на статтю Андрія Марчукова “Операція “Голодомор” у січневому числі за 2007 р. московського журналу “Родіна”. Предметом уваги автора, як він заявляє, є не голод як такий, а його інтерпретація в ідеології українського націоналізму і в політиці українських еліт. Автор стурбований тим, що сьогодні в Україні Голодомор є потужним інструментом впливу на масову свідомість, частиною світовідчуття і суспільного буття громадян України... Голод проминув, але його наслідки даються взнаки і через кілька генерацій”.

Фільм “Жнива Розпачу”, оригінально виготовлений в англійській мові, а пізніше в українській, французькій і іспанській, тепер існує у форматі DVD. Щоб одержати інформації про фільми і п’ятий том серії “Український Голокост”, пишіть на адресу office@ucrdc.ca