УНО підтримує молоді таланти

Яніна Виговська,

Едмонтон

16 листопада 2012 року в Домівці Філії Українського Національного Об’єднання Едмонтон відбувся чудовий поетичний вечір Мирослави Уніат. Наразі Мирослава є студенткою магістерської програми з українського фольклору на факультеті сучасних мов і культурології в Альбертському Університеті. У Канаді юна поетеса зовсім недавно, менше року. Приїхала вона з України, а саме з міста Києва. В Україні закінчила філологічний факультет Ніжинського Державного Університету ім. Миколи Гоголя, де була активним учасником літературної студії. Варто відзначити, що Мирослава Уніат вже видала дві збірки поезій: “Світанок Музи” (2006) та “Акустика серця” (2011 рік). Тепер, проживаючи у Канаді, працює над третьою.

Поетичний вечір 16 листопада відбувся у формі ток-шоу. Було двоє ведучих: сама Мирослава Уніат та її колега по перу Андрій Ребрик. Такого цікавого та неординарного заходу у стінах УНО, мабуть, ще не було. Спочатку всіх присутніх, та й саму Мирославу, здивував Андрій, заспівавши покладені ним на музику два її вірші. Пізніше молода поетеса заінтригувала усіх цікавою відеопоезією. Відеопоезія – досить новий жанр літератури, і в едмонтонської громади викликав справжнісіньке здивування. Також глядачі мали нагоду відчути мелодійність рим Мирослави Уніат під чудовий спів Дарії Сторожук. Під кінець поетичного вечора його учасники почули унікальну “сварку” двох скрипок у чудовому виконанні Анни Худик та Скайлера Гофоса.

На завершення Мирослава подякувала усім присутнім, а особливо голові Філії Українського Національного Об’єднання панові Юрію Йопику за гостинність і надання приміщення, всім виступаючим, Мар’янні Сех за участь в одній із відеопоезій та Андрію Андрієчку за відеомонтаж відеопоезій.

Пропонуємо вашій увазі один із віршів юної поетеси, який вона читала на вечорі.

Виборам і виборцям

(2012 рік)

Життя кипить щомиті, щохвилини.
Забитий розклад. Зустрічі щодня.
І пишуться сюжети і картини
Без задуму, а просто навмання...
Сюжети пишуться, ми граєм потім ролі,
Фінальні в когось, в когось провідні.
Тікаємо, шукаєм кращі долі...
Минають дні, проходять дні,

а ми на дні...
Загублені, сліпі бредемо в простір,
Нам бюлетні дають – ми ставим хрест.
На комусь чи на чомусь?

Вияв злості...
Це гарний і природний нині жест. 
Нікому не потрібно все навколо.
І хто відповідальний?

А ніхто...
Ідем на вибори і креслим вічне коло.
Ми всі актори їхнього кіно.
Ми граємо все ті ж банальні ролі:
Фінальні часом, часом провідні.
Роздягнені вже душі – мерзнуть голі
В брехливому й пекучому вогні.

PHOTO

Мирослава Уніат (справа) і поет Леонід Коровник