Св. п. Ірина Вжесневська
06.10.1927 – 27.5.2013
27 травня 2013 року...
Пахли дрібненькі білі дзвіночки – цвіли конвалії...
Ірина Вжесневська перегорнула останню сторінку книги свого життя...
Життя цікавого, повного подій, жертвенності, любові, діяльності, життя без відпочинку.
Хочу згадати про одну з ділянок її громадської праці: нашу співпрацю у СФУЖО в роках 1983–1992. Ірина у 1983 р. стала головою Фінансової Комісії СФУЖО на Канаду. Я була головою Виховної Комісії, членом якої Ірина була у 1981 р. Ми зустрічалися з нею регулярно на засіданнях комісії, а потім щомісяця на засіданнях Екзекутиви СФУЖО. У 1984 р. захворіла Дарія Бойдуник, фінансова секретарка СФУЖО, себто особа, яка відповідала за організування фінансів по всьому світі, де були наші складові організації, і старалася всюди у них організувати Фінансові Комісії. Ірину Вжесневську кооптовано на цей пост, і вона відразу з розмахом взялася до праці, носячи вже “два капелюхи” – і фінансова секретарка на цілий світ, і голова Фінансової Комісії в Канаді.
Її комісія була дуже активна і діяльна. З її ініціативи появилася перша афіша СФУЖО вже у 1984 р. Акція була така успішна, що повторювалася щороку. Екзекутива обговорювала гасло праці на наступний рік та вибір мистця. Афіші друкувалися, і на Річних Нарадах Ірина їх роздавала учасницям нарад, які їх розвозили по своїх осередках, а також продавали. Хоча видаток на афіші був поважний, але це була знаменита реклама для СФУЖО, продаж приносив немалі суми, а головно – нас усіх єднала тема праці.
Афіша увійшла в традицію. Остання була на VІІІ Конгресі СФУЖО у 2002 році. Виконати першу афішу Ірина запросила Мирона Левицького. А потім були Г. Новаківська, Ф. Гуменюк, Г. Мазепа, Я. Гніздовський, наша власна З. Лісовська та багато інших... Ця знаменита ідея Ірини та її реалізація спопуляризували СФУЖО і наших мистців на всіх 4-ох континентах світу, де були наші складові організації.
Щорічний “Березень – місяць СФУЖО” перший раз ми відзначили у 1987 р. Також ініціатива Ірини, коли головно посередництвом статей у пресі ми поширювали інформації про нашу діяльність. Не дивно ж, що на V Конгресі СФУЖО у 1987 р. Ірину обрано оплесками одноголосно на пост фінансової секретарки!
З нагоди 1000-ліття Християнства Фінансова Комісія мала проект “Ми – дітям”. Видала тематичні книжкові знаки – “екслібриси” для дітей з малюнком Ніни Мудрик-Мриц, які складові організації розповсюджували по школах, організаціях і под. Несподіванку нам зробили отці василіяни, які завезли їх в Україну за “залізну заслону”!
Шпильку зі зображенням Княгині Ольги в емалі і золоті проeктував Р. Завадович.
У тім же 1988 р. були видані поштові марки-наліпки (сіндерелла) зі зображенням Наталі Кобринської з нагоди 100-річчя Українського Жіночого Руху – праці М. Дмитренка. Також шпилька в кольоровій емалі зі зображенням Н. Кобринської, яку мистецьки оформив Р. Завадович.
Ці всі проeкти, ініційовані Іриною та поширювані всюди, де були наші складові організації, популяризували нашу працю та нерідко здобули поважні пожертви на нашу діяльність.
У п’ятницю перед кожними Річними Нарадами, які відбувалися завжди в останню суботу та неділю жовтня, Ірина запровадила сходини Фінансової Комісії з делегатками, які приїхали на наради скоріше. Ірина представляла бюджет, щоб можна було його передумати, були дискусії на різні теми, а членки Фінансової Комісії гостили присутніх багатою перекускою. Делегатки любили бути на тих дружніх зустрічах, познайомитися, порозмовляти.
Фінансова Комісія Канади була справді комісією Канади. Не тільки в Торонто! По містах Канади Ірина зорганізувала “зв’язкових”, які гуртували біля себе прихильниць для здобуття фондів на нашу працю. Сам тільки продаж відзначки Княгині Ольги приніс до каси СФУЖО понад $8,000 – у той час! (Конгресова Книга, 1987, стр. 56)
У 1992 році, як мене обрано головою, Ірина, на жаль, вже не увійшла до Екзекутиви. За нашим статутом бути на певній позиції можна тільки дві каденції, себто два рази по 5 років. Однак вона далі приходила на Річні Наради як делегатка ЛУКЖК. І ми завжди прислухалися до її зауважень та порад, здобутих 10-літнім досвідом. У тім часі СФУЖО обрало Ірину делегаткою до Секретаріату СКУ.
Нам дуже добре з Іриною співпрацювалося. Бо нас в’язала не тільки приналежність до матірної організації ЛУКЖК, праця у СФУЖО, але й обидві ми – пластунки.
Зустрічалися ми з Іриною і звичайно “при каві”, як заходили до Future Bakery, а також майже щонеділі “при каві” після Служби Божої в церкві Св. Миколая. Наші теми торкалися переважно ЛУКЖК, СФУЖО та Пласту. Улюблена тема в її Романа була праісторія України. Начитаний, ділився своїм великим знанням тої теми з ентузіазмом. А потім... Купував своїм внучкам пампушки, які подарував зі своєї пекарні на харитативні цілі ЛУКЖК...
Ірину турбували неполадки у громадській праці, журила її людська заздрість, яка гамувала працю. Турбувалася всім, переживала, хотіла би всіх помирити... Її слова “Ну, знаєте... ...” були сигналом до полагодження непорозуміння...
Завжди з новими ідеями, які вміла успішно реалізувати, за свою працю у СФУЖО нагороджена “Почесним членством СФУЖО”.
Не забудемо Тебе, Ірино!
З моливою і глибокою вдячністю згадуватимемо Тебе. А головно тоді, як цвістимуть у травні пахучі делікатні конвалії...
Вічна Їй пам’ять.
Оксана Соколик