І знову звучить: “До побачення, Рідна Школо!”

У заквітчаний липовим цвітом день у Рідній Школі УНО Торонто-Захід відбувалося свято – одвічне шкільне родинне торжество, позначене особливою любов’ю до вчителя і учня, до школи, яка щосуботи дарувала найцінніше – знання мови і літератури, географії й історії, культури та традицій рідного українського народу.

Розпочалося свято урочистим входом до святкового залу під звуки шкільного вальсу тринадцяти матурантів Рідної Школи та їхнім опікуном Оксаною Левицькою. Школа вітала 78-ий випуск школи – юних хлопців та дівчат, які прийшли сказати їй “До побачення”.

У своєму вітальному виступі опікун класу Оксана Левицька поєднала роки навчання у школі з образом українського рушника. Разом вчителі та учні вишивали довгий і барвистий рушник шкільного життя, кожного року додаючи нові візерунки. Для вчителів учні завжди були у школі дітьми і назавжди залишаться ними.

Директор школи Михайло Лучків висловив надію на, що знання, які випускники отримали в Рідній Школі, придадуться їм в особистому та професійному житті. Їхні долі – це вічне вчительське хвилювання. 

Так, дитинство – це безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише один раз. І скільки б ми не шукали цю країну на карті – даремно! Згодом стежка до цієї країни заростає дорослими турботами та проблемами. Як приємно згадувати молодші класи. І, власне, гості з безтурботного дитинства – наймолодші школярики – перегорнули декілька сторінок із шкільних років випускників. У свою чергу, вони обіцяли ходити у школу весело й завзято, бо ж на них там чекає справ багато. Щирим було захоплення та зацікавлення малят в ті хвилини, коли вони отримали подарунки на пам’ять від випускників.  

Традиційно дзвенів дзвоник для винуватців свята – не голосно, як раніше, а трошки тихіше, ніби прощаючись. Відгукнувся цей дзвоник спогадами про суботні ранки, коли вони прокидалися, не додивившись своїх снів, згадкою про дорогу, якою йшли до школи. Цей дзвоник також говорив про тих людей, які підбадьорювали своїх дітей і часом нагадували їм про те, що знову Рідна Школа чекає на них. Це – їхні батьки.

Від батьків зі словом виступила п. Катруся Мамалига, висловивши щиру подяку вчителям за добре виховання української юні. А матурантам побажала доброї долі та міцного поступу в житті, висловила благословення від усіх батьків на працю, щастя та успіхи у молодому житті.

 У народі кажуть: письменник живе у своїх книжках, художник – у картинах, скульптор – у скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Від учителів школи до учнів-випускників звернулася Світлана Гетьман, згадавши про те, що саме настав час вирушати в доросле життя добрими, повними сили та творити добро на довгій дорозі життя. Вчителі школи вручали матурантам квіти – незабутки, символ пам’яті, щоб вони нагадували їм про роки навчання у Рідній Школі. Виходили випускники зі свята пліч-о-пліч зі своїми наставниками. Вони йшли у майбутнє з усмішкою та, сподіваємося, несли у своїх серцях приємні спагади про дні, проведені у стінах нашої Рідної Школи!

Вже сьогодні ці молоді люди роблять перший крок у доросле життя і повинні знайти в собі сили, аби виважено і помірковано підійти до вибору майбуття. Тож нехай щедрою на добро та радість буде їхня доля. 

Подяка вчителям, які підготували свято: Оксана Левицька і Світлана Гетьман; оформлення залу – Оксана Демчишин; технічна підтримка – Михась Стасів, випускник Рідної Школи.

Оксана Левицька,

вчителька Рідної Школи

УНО Торонто-Захід

PHOTOS

1 – Випускники Рідної Школи УНО Торонто-Захід 2011 року

2 – Опікун 11 класу п. Оксана Левицька вітає своїх вихованців

3 – Молодші школярі отримали подарунки від випускників

4  – З побажаннями від батьків матурантів виступає п. Катруся Мамалига