Книга Лідії Корсун “Еврика на все життя”

Світлана Селенко,

незалежна дослідниця, журналістка,

Нью-Йорк     

Якщо театр починається з вішалки, то книжка – з обкладинки, з назви. Дивлячись на обкладинку книги Лідії Корсун “Еврика на все життя”, ставиш перше запитання: до чого тут Еврика, і чи є потреба взагалі мені про неї читати?

Щоб дати відповідь, необхідно почати трохи здалеку, з древньої Греції. Легенда розповідає, що “Еврика!” (в перекладі “Знайшов!”) вигукнув давньогрецький учений Архімед, який вибіг на вулицю і не міг стримати радісного збудження з нагоди відкриття ним гідростатичного закону. З того часу слово  без перекладу увійшло до всіх мов світу, щоб висловити радість з нагоди вирішення складного завдання або здійснення якогось відкриття.

Перед остаточним поверненням у час теперішній варто коротко зупинитися у ще одному історичному періоді та місці, значно ближчому: радянські вісімдесяті роки минулого століття – сумновідомий “час застою”. Однією з віддушин для допитливих молодих людей Києва, які постійно перебували у стані пошуку, вважався тоді клуб “Еврика” при Київській Центральній міській юнацькій бібліотеці. Клуб був яскравим прикладом того, що Іван Дзюба назвав “підземною роботою, яка підточувала підвалини офіційної ідеології”. Мета клубу – у його девізі “Знайди себе. Виховай себе” через книгу, через спілкування з цікавими особистостями, через вільні дискусії...

А створила клуб і вклала у нього душу саме Лідія Корсун – автор книжки, про яку йде мова. Вибираючи назву клубу, згадали і про Архімеда та його радість від відкриття істини. Саме заради таких незначних і водночас великих відкриттів Істини і об’єднувалися в клубі його учасники. І як пише Лідія Корсун у передмові: “...Саме тоді відчула смак і задоволення дарувати людям зустрічі з цікавими особистостями, давати нові знання, цікаві знахідки, відкриття і бачити їхні зацікавлені, сяючі очі. Цей смак прищепився мені на все життя. Не підозрювала, що скористаюся ним по інший бік океану, куди невдовзі занесе доля. Звідси й назва книги: “Еврика на все життя”. Тобто Еврика як джерело моїх подальших відкриттів світу та людей”.

Ще одна помітна зовнішня характеристика книги Лідії Корсун – її розміри і вага. Спеціально для тих, кого можуть лякати і відштовхувати великі за об’ємом книжки: не треба боятися, адже ми не боїмося товстих і великих енциклопедій.

“Еврика на все життя” – це не роман, не мемуари і не збірник газетних статей. Це колекція важливих текстів, досить різноманітних за жанром, розміром і формою, об’єднаних загальною ідейною думкою, яку автор сама і формулює: “Ця моя книга – своєрідний звіт про моє життя і працю в Америці”. І продовжує, уточнюючи рівень рефлексії: “Що ж вдалося відкрити та занотувати тут, по цей бік океану?”

Ключовими і визначальними є слова: “відкрити та занотувати”. Якраз цим моментам фактично і присвячена книга. Насправді пані Лідія виступає в якості сучасного літописця. Але, на відміну від літописців минулого, вона сконцентрована переважно НЕ на тому, ЩО відбулося, а на тому, ХТО це здійснив і ЯК йому це вдалося.

Насмілюся передбачити, що Лідія Корсун своєю “Еврикою” започаткувала новий літературний жанр: гостро-сучасний, постмо-дерністський, еклектичний, віль-ний... І справді, у книзі однаково представлені біографічні нариси, документальні свідчення, інтерв’ю, есе, тревелоги... На відміну від традиційних жанрів, скажімо, “чистих” біографій чи мемуарів, цей, поки що безіменний жанр, приваблює – він є зручним для читача своєю гнучкістю і відкритістю форми. Це направду – “що бачу, про те і співаю”, в найкращому розумінні цього виразу.

А бачила і описала автор багато і про багатьох. Це і люди, що уже відійшли у вічність, але залишили свій немеркнучий слід, і визначні постаті української культури у вигнанні, і наші талановиті сучасники (Микола Подрезан, Галина Лактіонова, Віталій Устюжанін та ін., які живуть і працюють в Україні).

Структурно “Еврика” поділена на розділи, які відображають суть авторського підходу. Дуже характерним і навіть символічним є те, що книга розпочинається розділом “Майдан”, присвяченим “хроніці подій Помаранчевої революції”, побачених і почутих Лідією Корсун в епіцентрі подій.

Назва наступного розділу – “Патріоти, подвижники, таланти” – говорить сама за себе. Серед його героїв – Олег Ольжич, Григоренки: батько і син, Олександр Кошиць, Василь Авраменко, Мирослав та Борис Антоновичі, Олександр Архипенко, Вірський і вірчани, династія бандуристів Китастих, Ірена  Книш, Міртала Пилипенко, Василь Попадюк та ін.

У розділі “Коріння – там, у рідному краї, паростки – тут, в Америці” наведена документальна і динамічна картина того, як українська діаспора намагається усвідомити та утвердити себе. Назви трьох наступних розділів теж є такими, що самі себе пояснюють: “Думки з приводу” (рецензії та відгуки на нові книги), “Де не була б, сюди вертаюсь я...” (враження після подорожей на Батьківщину), “Подорожі” (до країн Латинської Америки, Азії і до деяких американських штатів) – небанальний погляд на “чуже життя” зі східно-медитаційним відтінком, – недарма ж автор кілька разів їздила в йогівський табір, розташований біля підніжжя Анд...

А закінчується книга розділом з дуже символічною назвою “Все починається з любові”. І це не тільки гарна метафора. Якщо задуматися, то й сама книга теж розпочалася з любові (і, зрештою, відбулася теж завдяки їй). Любові до істини, знань, людей, до світу... Недарма автор у передмові декілька разів повторила ключові слова, говорячи про свої наміри: “зацікавлення”, “азарт” і – найчастіше – “ентузіазм”... Лідія Корсун – справжній ентузіаст (що, до слова, з грецької означає “богонатхненний”). Подвижниця, добросовісний збирач людей, які мають про що розповісти іншим...

Корсун Л. І. Еврика на все життя. – К.: Молодь, 2010. – 688 с.: 48 с. фотоіл.

Для придбання  книги:  Lidia Korsun, 22 Howard St., Lodi, NJ 07644 or

lidia1111@aol.com ($30 плюс $4 за пересилку)