Конференція з нагоди 100-ліття Олега Кандиби-Ольжича в Нью-Йорку

Олександр Домбровський, Українська Вільна Академія Наук у США

У 2007 році українські наукові установи та громадськість відзначали 100-річчя від дня народження д-ра Олега Кандиби-Ольжича – видатного українського археолога, поета, організатора українського наукового життя і провідного культурного та суспільно-політичного діяча, керівника українського протинацистського підпілля і діючого голову Проводу Організації Українських Націоналістів у 1944 році.  З цієї нагоди у багатьох наукових осередках України відбулися наукові конференції та академії.

2 грудня 2007 року в Нью-Йорку, в будинку Української Академії Наук у США проводилася наукова конференція “Олег Кандиба-Ольжич (у 100-ліття народження)”, підготовлена Українським Історич-ним Товариством, УВАН у США, Світовою Науковою Радою при СКУ, Українською Американською Асоціацією Університетських Про-фесорів та Науковим Товариством ім. Шевченка у США.

Відкрив конференцію президент УВАН у США д-р Альберт Кіпа, який розкрив значення постаті Ольжича як видатного історика, поета, археолога, громадсько-політичного діяча, який повністю присвятив своє життя і діяльність виборенню Української держави. Він був правдивим лицарем слова і чину. Д-р Кіпа представив п. Юрія Сергєєва, посла України до Організації Об’єднаних Націй, і попросив його до слова-привіту. Пан посол розповів, яке значення мав Ольжич у його житті, і згадав про відкриття у 1994 році меморіальної дошки в Києві на будинку, де у 1941 році мешкав Ольжич. Вже від того часу він зрозумів значення Ольжича як національного героя.

Опісля д-р Любомир Винар, президент УІТ і Української Американської Асоціації Універ-ситетських Професорів та організатор цієї конференції, виголосив “Вступне слово”. На початку він подарував для Архіву УВАН український переклад Любуші Неврлі докторської дисертації О. Кандиби “Галицька неолітична мальована кераміка” (Прага, 1929). Проф. Л. Винар ствердив, що О. Кандиба-Ольжич є унікальним феноменом в історії України як політичний діяч і революціонер, археолог, поет і організатор наукового життя. Зокрема, він наголосив на ініціативі Ольжича у створенні Української Національної Ради у Києві в 1941 році і його ролі у постанні Всеукраїнської Національної Ради у Львові в 1944 році. Л. Винар згадав, що у 1943 і 1944 роках О. Кандиба зредагував збірку документів “Революція рве кайдани”. Це була перша документація нацистських злочинів в Україні і остання праця, редагована О. Кандибою перед його геройською смертю в концентраційному таборі Саксенгавзен у червні 1944 року. Опісля розповів про Указ Президента України “Відзначення 100-ліття від народження Олега Ольжича”, в якому рекомендується видання праць Ольжича, проведення на державному рівні наукових конференцій, літературних читань і тематичних круглих столів, пов’язаних з життям і діяльністю Ольжича. Українські наукові установи поза межами України спільно відзначають 100-ліття народження Великого Сина України. Д-р Винар подякував усім установам, які причинилися до відбуття конференції, і покликав до слова д-р Анну Процик, професора історії і наукового секретаря Академії, яка виголосила доповідь “Олег Кандиба-Ольжич на тлі ідеологій міжвоєнної доби”.

Д-р Процик представила світогляд і політичну думку референта культури Проводу ОУН О. Кандиби-Кардаша в контексті домінуючих ідеологій міжвоєнної доби, головно фашизму, націонал-соціалізму і комунізму. На основі аналізу провідних думок, політичних статей і поетичної творчости Ольжича доповідачка висловила гіпотезу, що історіософічні концепції Шопенгавера і Спенґлера були головним підґрунтям світогляду Ольжича. Із думок цих мислителів, як рівно ж із ще свіжих картин українських визвольних змагань, молодий поет і науковець, а згодом політик-теоретик черпав віру у можливість відновлення незалежности України. Відновленню героїчного запалу у борців за державність Ольжич присвячує велику частину своєї поетичної творчости, а активною участю у Проводі ОУН він намагається дати напрямні для піднесення рівня української культури, ділянки, яка є одним із найважливіших у державі чинників. Подібно як Спенґлер, але з більшою гостротою він критикує націонал-соціалізм гітлерівської Німеччини за брутальність, нелюдськість і расизм. Також Кандиба гостро засуджує комунізм за бюрократизм, жорстокість і критично ставиться до італійського фашизму за надмірну віру його проводу в інтуїцію і спонтанність, нехтування важливістю інтелекту й теорії. Ставлення Ольжичем ідеї роду (а не модного в той час поняття раси) в центрі українського націоналізму, настоювання ним навіть у розпалі війни на принципі гуманности ставить Ольжича ближче до принципів демократичного націоналізму іта-лійського ідеолога дев’ятнадцятого століття Джузеппе Мадзіні, ніж до тогочасних націоналістичних ідеологій, базованих на теоріях соціал-дарвінізму.

У доповіді “Наукова діяльність д-ра Олега Кандиби” проф. Л. Винар коротко заторкнув багатогранну наукову діяльність вченого у площині наукових досліджень і науково-організаційної діяльности в 1925–1943 рр. Широкий діапазон творчости О. Кандиби охоплював археологію, історію культури, історію мистецтва, літературознавство та інші академічні дисципліни. Доповідач зупинився на участі Кандиби у численних археологічних експедиціях, його праці в університетах, наукових установах і музеях та головних наукових працях у міжнародних наукових журналах. Зокрема, заслуговує на окреме джерельне дослідження співпраця О. Кандиби з Американською школою передісторичних досліджень та музеями Гарвардського Університету (The Fogg Art Museum i Peabody Museum). О. Кандиба вчив і робив археологічні розкопки в рамках європейської програми Американської школи передісторичних досліджень в Югославії та Чехословаччині в 1932-1937 рр., але він ніколи не викладав в Америці у Гарвардському Університеті, як помилково твердять деякі дослідники і публіцисти. На окреме дослідження заслуговує приїзд Ольжича до Америки в 1938 р. і заснування разом із проф. О. Грановським Українського Наукового Інституту в Америці. Д-р Винар відкинув гіпотезу, що після 1940-1941 р. Ольжич зовсім перервав наукову діяльність. У 1943-1944 роках у підпіллі він зредагував збірник історичних документів “Революція рве кайдани” і також у 1942-1943 роках був членом археологічної комісії НТШ. Д-р Винар подав нову періодизацію наукової діяльности О. Кандиби.

У доповіді д-р Асі Гумецької “Поетична спадщина О. Ольжича”, яку відчитала Тамара Скрипка, на основі збірок поета “Рінь” (1935) та “Вежі” (1940) простежуються особливості поєднання змісту і форми у творах Ольжича, тематика його поезії, звукова інструментація (ритм, рими тощо) для передачі настрою в поезії. Попри певну “безособовість” творів, на чому наголошували дослідники творчости поета, присутність його духу відчувається у кожному рядку його віршів. Минуле у творах Ольжича переплітається із сучасним, і цей перехід є майже непомітним, дуже розмитим. Вдалим є ритм творів – швидкий, майже стрімкий, він переривається вчасними паузами, що дає можливість читачеві акцентувати увагу саме на тих моментах, на яких хотів наголосити Ольжич. Доповідачка розглянула тематику творів поета – його звернення до пейзажної лірики, розуміння чи відчуття (пророкування?) ним власної долі, сприйняття Бога й любови та інші важливі складові поезії. Просякнутою українською ідеєю, на думку доповідача, є збірка “Вежі”. Доповідь завершилася висновком про оригінальність поезії Ольжича і для свого часу, і взагалі. Вона далека від реалізму, але так само не вписується у символізм ані в імпресіонізм.

У дискусії над доповідями взяли участь д-р Наталія Пазуняк, Люба Чайковська, д-р О. Домбровський та інші. Важливо згадати, що посол Сергєєв обіцяв звернутися до німецького уряду у справі одержання документів про Ольжича, зокрема про його смерть. На думку Л. Винара, пресідника сесії, німецькі документи про смерть Ольжича у концентаційному таборі значно поширили би джерельну базу про його життя.

Опісля Любомир Винар презентував свою найновішу книгу “Олег Кандиба-Ольжич: статті і матеріали” (Львів, 2007, 340 с.), яка щойно появилася в Україні. Він сказав, що у виданні друкуються його дослідження наукової і політично-революційної діяльности Олега Кандиби, базовані на нових джерельних матеріалах.

Наприкінці конференції Сергій Панько прочитав поезію Асі Гумецької, присвячену Ольжичу, а коротке заключне слово виголосив поет Василь Махно. Конференцію закрив Любомир Винар, голова Світової Наукової Ради СКУ, який подякував усім доповідачам, дискутантам і присутнім.

Під час конференції демонструвалася виставка видань і деяких архівних матеріалів О. Кандиби-Ольжича, підготовлена бібліотекарем УВАН мґр. Людмилою Шпильовою та директором канцелярії УВАН п. Оксаною Радиш. Після конференції відбулася зустріч учасників з доповідачами.