Підписано акт власності на Народний Дім

Петро Тима, голова ОУП

Закінчення процесу повернення українській громаді будинку Народного Дому в Перемишлі – це важлива подія для українців у Польщі, а також для всіх тих, хто знає і розуміє значення Перемишля в українській історії та культурі. Присутність під час підписання нотаріального акта президента Світового Конгресу Українців та канадсько-українських організацій свідчить про те, що НД у Перемишлі став важливим елементом відносин українців Польщі зі світовим українством та Україною. Українська дипломатія теж доклала зусиль для успішного завершення процесу.

Це була дуже серйозна баталія. У Польщі навряд чи є якась поважна політична установа, яка не була б задіяна в цей процес, не згадуючи вже про президентів двох країн, а також прем’єр-міністрів та депутатів і дипломатів. Без них не досягли б ми успіху, бо в минулі роки вироблених сценаріїв не підтримали політики та лобісти.

За час виконання теперішнім урядом та парламентом своїх обов’язків вирішено три поважні проблеми української громади: питання Руської бурси в Горлицях, церковного майна та Народного Дому. Зрушив справу з місця особисто прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, який від самого початку свого головування в уряді заявив, що вирішення проблем українців – громадян Польщі не буде розглядатися у відповідності з вирішенням проблем поляків у Львові, – цим він відкинув принцип політичного заложництва.

Роберт Хома, мер Перемишля

Я дивлюся з перспективи кількох років на труднощі – а інколи й конфліктні моменти – процесу то наближення, то віддалення від закінчення процедури повернення Народного Дому в Перемишлі українській спільноті. Були подолані великі труднощі – я весь час називав їх об’єктивними, – і вони все-таки не перекрили розвитку самого процесу. А ми постійно закладали, що він має закінчитися успіхом.

Як господар міста, я дуже радію, що цей процес ми тут, у Перемишлі, закінчили так, як треба. Добре було б, щоб уряд та всі, кому на тому залежить, змогли добитися подібного кроку у Львові для тамтешньої польської громади. Як на мене, це було б двостороннє добре завершення процесу будування добрих польсько-українських відносин, а також сприяння здійсненню державної політики Польщі та України. Отож, початок 2011 р. є для поляків та українців у Перемишлі хорошим.

ОУП довго та з недовірою чекало на цей момент, однак він таки надійшов, а все недобре, що зустріло нас по дорозі, – це вже історія. Тепер перед новим власником – виклик повернення Народному Домові давньої величі, а перед ме-
рією Перемишля – такі ж самі заходи щодо будинку на вулиці Ґродзькій.

Записав Б. Г.

“Наше слово”, №13,

27 березня 2011 року

Проф. Степан Заброварний,

громадський діяч

Щоб належно оцінити значення Народного Дому для української громади в Перемишлі, та й не тільки в Перемишлі, варто почати від того, чим він був для його засновників і будівничих. Серед багатьох ужитих ними метафоричних визначень на сьогодні найбільш відповідають суті цієї установи такі, як “вогнище громадського життя” і “святиня українського слова і пісні”. Українці міста Перемишля й околиць мають свою церкву (греко-католицьку і православну), свою початкову і середню школу, але для повноти суспільно-культурного життя бракувало їм, однак, того третього сегмента. Цим сегментом є саме це приміщення і вся база для ведення суспільної та культурно-освітньої діяльності.

Сьогодні суспільно-культурне життя українців у Польщі не є, як за недавніх часів, централізоване в одній організації (УСКТ). Поза Об’єднанням Українців у Польщі діє цілий ряд спеціалізованих організацій, і кожна з них повинна знайти своє місце у спільному домі для ведення своєї статутної праці. Та перш за все – це діяльність у напрямку збереження своєї національної ідентичності, своїх культурних традицій, що їх протягом століть переказуємо з покоління у покоління. Та не тільки збереження, але й дальший розвиток культурних цінностей через виховну і культурно-мистецьку активність. Цій меті служать перш за все такі форми праці, як бесіди й лекції, доповіді та виставки, театральні вистави і концерти та всякі урочисті заходи, організовані власними силами з участю запрошених гостей. Слід при цьому додати, що у своїй громадській діяльності Народний Дім не буде замикатися виключно до українського середовища, але буде відкритий для всіх охочих брати участь у заходах, а також співпрацювати на спільному полі. Маємо при цьому вже майже взірцевий приклад Осередку Української Культури в Щецині, який активно співпрацює з місцевими вищими школами, засобами масової інформації та різними культурно-освітніми установами, а зокрема з товариствами інших національних меншостей. Перемиський НД має ще більші можливості такої співпраці завдяки цьому, що місто лежить майже при самому кордоні з Україною, а також тому, що в Перемишлі діє цілий ряд польських організацій, що співпрацюють з Україною на науковому, освітньому чи культурному полі.

Особливе значення НД в організуванні спільних заходів, які служили б кращому взаємному пізнанню і зближенню культур та встановлюванню доброзичливих взаємин, які на наших очах невтомно нищать, підсилюючи почуття ненависті, всякі псевдопатріоти в ім’я своїх політичних цілей. Тільки через такі спільні заходи послабиться діяльність тих недругів, що приносять лише зло і підривають європейські засади співжиття. Добрим прикладом на церковному полі є святкування греко-католицького свята Йордану і латинського Божого Тіла або Свята померлих. Немало нагод спільних заходів може мати й наш НД, зокрема на полі збереження пам’яток історії та культури Перемиської землі.

“Наше слово”, №12,

20 березня 2011 року