Без звинувачення

Однією з основних амбітних цілей президента Януковича було переслідування та засудження його головного політичного суперника – Юлії Тимошенко. З цією метою 5 травня 2010 року Кабінет Міністрів уповноважив аудит – розслідувати використання бюджетних коштів  Кабінетом Міністрів України протягом фінансових 2008-2009 років і в першому кварталі 2010 року. Потім Міністерство фінансів найняло вашингтонську юридичну фірму “Травт Качерис”  для проведення ревізій та розслідувань, яка, у свою чергу, затруднила міжнародну юридичну фірму “Акін Гамп Стравс Гавер і Філд” та слідчу аудиторську фірму “Крол”.

Результат вийшов у формі 176-сторінкового звіту від 14 жовтня 2010 року. Постійними допитами і обмеженням виїзду за кордон пані Тимошенко було не тільки завдано значних незручностей, але й серйозних перешкод при виконанні своєї роботи. Ці факти дозволяли припустити, що цей звіт буде основою серйозного обвинувачення. Тим не менше, арешту або пред’явлен-
ня обвинувачення не було, як і не було серйозного обговорення самого звіту – ні в українських, ні в міжнародних юридичних колах. А це тому, що у звіті немає і чогось серйозного. До речі, недавно за посередництвом міжнародного товариства відмінено і деяке обмеження виїзду.

Перше питання, яке напрошується: чому Кабінет Міністрів, зокрема Міністерство фінансів, провело такого роду дослідження. Фірми “ТРАВТ”, “АКІН” і “КРОЛ” є найманцями Міністерства фінансів – тому, звичайно, не можна назвати їх вповні незалежними. Прикриття розслідування їхніми іменами не применшує той факт, що розслідування проводиться новим урядом України, з метою звинуватити свого попередника і головного політичного суперника. Ініціатива генерального прокурора, або навіть краще – незалежного прокурора, надали хоча б видимість правопорядку і об’єктивності.

Суть у тому, що, за будь-якими мірками, Юлія Тимошенко вийшла неушкодженою. Звичайно, були інсинуації, що державні гроші витрачені не за призначенням, або що товари, придбані за урядові кошти, не були використані повністю. Але про злочинну діяльність у вигляді корупції або самозбагачення не було навіть натякнуто.

Мабуть, найбільш розголошені звинувачення належать до продажу японцям квот парникових газів (так званий Кіотський протокол) та використання цих грошей на виплати пенсій громадянам. Вводячи в оману, частина доповіді, двадцять сторінок, стверджує неправильність такого використовування фінансів, а потім просто один рядок у виноску визнає, що користуватися фондами з продажу квот на інші потреби не заборонено відповідно до Кіотського протоколу. Так само не підтвердилося, що будь-яка частина з японських грошей використовувалася в особистих цілях.

Що стосується питання звинувачення про закупівлю Міністерством охорони здоров’я  медичних автомобілів у кредит, це тільки нібито висока вартість кредиту лягла тягарем на майбутній український уряд, і що деякі з автомобілів були оснащені наклейками “Програма уряду Юлії Тимошенко”, які було видно протягом президентської виборчої кампанії 2010 року. По-перше, не має підтвердження, що висока вартість кредитів перевищила нормальні відсотки. Далі – немає висновків ні про вартість наклейки, ні що громадськість заплатила за них, а що це була програма уряду ЮТ – це правда.

Тепер про питання щодо закупівлі за непомірні ціни цукру за кордоном – для поповнення запасів. Цікавим у цій інформації є те, що виплати були зроблені в березні 2010 року, вже після того, як президент України Віктор Янукович був приведений до присяги.

Прикладом невідповідностей у даному звіті є повідомлення про зловживання адміністрацією прем’єр-міністра Тимошенко грошима  Стабілізаційного фонду  для фінансування програми реєстрації землі. У звіті згадується указ про реєстрацію шести тисяч актів приватизації землі вартістю майже 6 млрд. грн., а потім звинувачується уряд Тимошенко в реєстрації тільки близько 10% від цієї суми і використання Стабілізаційного фонду для фінансування без затвердження двох парламентських комітетів. У звіті згадується, але не пояснюється, що подальша постанова знизила спочатку запропоновані витрати більш ніж на 90%, що чітко пояснює, чому лише 10% було зареєстровано. Натякнуті звинувачення, що Стабілізаційний фонд є джерелом фінансування, є слушними, оскільки у звіті не наведена хоч якась цитата з документів Стабілізаційного фонду, котра спеціально виключає використання таких коштів для реєстрації приватизації землі, яка, безумовно, може вважатися стабілізацією економіки.  

Переважні інсинуації в цьому звіті – державні гроші не витрачалися ощадливо. Оскільки “ТРАВТ”, “АКІН” і “КРОЛ”, абсолютно очевидно, не працюють безкоштовно, ця пригода була ще одним прикладом того, як даремно витрачаються гроші. Яка іронія в цьому!

Далеко гірше – кричущий випадок використання державних коштів для переслідування особистих політичних супротивників, також відомий як використання державних коштів для особистої політичної користі, – чи це не злочин?

Аскольд С. Лозинський,

нью-йоркський юрист і

колишній президент

 Світового Конгресу Українців