Бл. п. мґр. Богдан Мирослав Голинський

1926 – 2011

Ділимося сумною вісткою з українською громадою, що 13 лютого 2011 р. у Торонто, в Канаді, у віці 85 років відійшов у Вічність бл. п. Богдан Мирослав Голинський, учитель, відомий громадський діяч і великий український патріот.

Мґр. Богдан Голинський народився 21 березня 1926 р. в селі Хилочицях біля Золочева, де його дідо, отець Яків Краснопера був довголітнім парохом в селі Почапи. Батько Михайло – світової слави оперний співак, український Карузо, мати Галина – вчитель музики і концертмейстер Львівської опери.

Після закінчення Народної школи ім. Маркіяна Шашкевича Богдан закінчив, вже за часів третього окупанта, Академічну гімназію в місті Львові. У 1944 р. з групою артистів Львівської опери виїхав на Захід.

Після закінчення війни опинився в місті Мюнхені і розпочав медичні студії в Міжнародному Університеті УННРА. У 1947 р. завдяки старанням батька прибув з мамою і сестрою Мирославою до Канади.

У 1952 р. одружився з Олесею Кревецькою, медсестрою, дочкою українських піонерів. Ласкавий Господь зіслав їм три чарівні доні – Рому, Христю і Ларису. Батьки старалися виховувати своїх дітей в українському дусі і подбали, щоб вони отримали університетську освіту.

Після декількох років праці на різних підприємствах Торонто Богдан вирішив вступити на учительський факультет, який і успішно закінчив, і згодом майже 35 років працював вчителем та був головою департаменту хімії, фізики і біології в державних школах міста Торонто. У Humber Collegiate Institute викладав до 1964 р. Провадив заняття з хлопцями-кадетами і сам мав ранг першого лейтенанта.

З 1964 р. до 1991 р. Богдан учителював у North Albion Collegiate і після цього пішов на пенсію.

Богдан Голинський закінчив студії в Торонтському Університеті, а пізніше одержав ступінь Master of Arts в Оттавському Університеті, в департаменті славістики. Заохочений професором Константином Бідою, успішно закінчив всі курси, необхідні для здобуття докторського ступеня. На жаль, через смерть професора К. Біди не мав змоги закінчити докторську тезу в ділянці франкознавства. Богдан розмовляв багатьма мовами: англійською, польською, російською, німецькою і українською.

В українському громадському житті старався віддано працювати, зокрема в його улюблених ділянках рідного шкільництва і музичного життя. Як довголітній член управи Об’єднання Українських Педагогів Канади, багато своєї праці вклав для видання шкільних підручників, унікальної хрестоматії “Тисячоліття Хрещення України” та інших видань.

Богдан відіграв важливу роль у виданні книжки канадсько-українського письменника Михайла Петрівського – про життя українських піонерів у Канаді. Також заініціював та фінансував видання “Тернистий шлях” – автор Богдан Ковалюк. Час від часу писав статті для українських газет у Канаді та США і виголошував промови на різних імпрезах.

Він дуже любив італійську оперу, оперних співаків, особливо тенорів. У 1974 році став членом Екзекутиви Асоціації Канадської Опери і був хористом Оперного хору.

Завжди брав активну участь у мистецькому житті – як добрий хорист і член управ мішаного хору “Боян” при УНО, дивізійного хору “Бурлака” і Оперного хору ім. М. Лисенка.

В Україну повернувся 1990 року як хорист хору “Бурлака”. Він дуже переживав емоційні хвилини незабутніх зустрічей, концертів і поминальних відправ.

Громадське життя

Як член Секретаріату СКВУ представляв Канаду у Світовій Координаційній Виховно-Освітній Раді і Статутній комісії.

В системі Українського Національного Об’єднання Канади мав велику честь працювати шкільним референтом, як теж провадити і вчити під час літніх Курсів Українознавства.

У березні 1994 року другий раз відвідав Україну з групою членів Фонду “Дітям Чорнобиля” –  з Канади привіз харитативну допомогу хворим, бідним діточкам у сиротинцях Східної України.

Як член Торонтського осередку Руху і голова Шкільної комісії допомагав у влаштуванні бібліотек у Луганську, Донецьку і Харкові.

Нещодавно відбулася передача 2,000 примірників книжки “Спогади” авторства батька Михайла у приміщенні Музею ім. Соломії Крушельницької для музичних кіл міста Львова. Для мистецьких кіл Києва, Харкова і Одеси подаровано 4,000 примірників “Спогадів”.

Богдан завжди цікавився світовими екологічними справами, особливо близькі були йому діти – жертви Чорнобильської катастрофи. Родина Голинських подарувала Канадському Фондові “Дітям Чорнобиля” 4,000 примірників як один із засобів збирання фондів для так потрібної харитативної праці.

Богдан продовжував активно допомагати у праці Приятелів Академічної гімназії у Львові, вважаючи це одним із засобів відродження національної школи на рідних землях. Мріяв одержати подвійне громадянство, щоб більш ефективно включитися у відбудову його України, долею якої дорожив ціле своє життя.

Богдан вважав за щастя працювати з молодими студентами. Він був оптимістичним, надзвичайно терплячим і володів почуттям гумору.

Останніх півтора року прожив у Пансіоні ім. Івана Франка у Міссіссазі.

Панахиду відправив о. мітрат Юрій Гнатів у Похоронному заведенні Неведюка вранці 17 лютого. Заупокійну Службу Божу і Парастас відправлено в церкві Святого Апостола Андрія Первозванного. Співав церковний хор, хористом якого Богдан був багато років. Слово про покійного і співчуття виголосив о. мітрат Юрій Гнатів.

Поховано сл. п. мґр. Богдана Мирослава Голинського на цвинтарі Св. Володимира в Оквіллі, Онтаріо. Коли пристуні співали “Чуєш, брате мій”, відбулася чудова подія – раптово з’явилася канадська гуска, облетіла довкола в час спускання труни і полетіла.

Тризна відбулася в Культурному Центрі Св. Володимира. Нею провадив зять покійного Тарас Костів. Він подякував усім за співчуття, за квіти та участь у похороні.

Приятелі Богдана вважали його любителем життя і людей.

Родина втратила взірцевого мужа, батька і дідуся, а українська громада – щирого громадянина і патріота українського народу.

Найщиріші співчуття – дружині Олесі, дітям Ромі, Христі та Ларисі, внукам Маркові, Николі, Ноа, Тані і Анці, зятям ґордові, Тарасові та Гендріку, сестрі Мирославі та ближчій і дальшій родині.

Нехай сниться Тобі Львів, канадська земля буде пухом, а Господь Бог нехай оселить Тебе там, де всі праведники спочивають!

Вічна Йому пам’ять!

Марія Підкович