50-річчя здвигнення української церкви в Руан-Норанді

Тоді, коли чисельні українські парафії Канади святочно відзначають важливі ювілеї 75-річчя, ба навіть 100-річчя здвигнення та інвгурацій їхніх храмів, підкреслюючи цим їх релігійну зорганізованість та любов до Божих храмів, то українська місійна станиця Руан-Норанда в Абітібі, провінція Квебек, почавши своє релігійно-духовне зорганізоване життя у 1952 році з назначення її сталого о. пароха Льва Чайки, відзначає у цьому році 55-річчя будови та здвигнення українського Божого храму в цій далекій північній шахтарській місцевості.

З метою ознайомлення цієї історичної, важливої події на лоні нашої Української Вселенської Церкви в Канаді о. д-р Лев Чайка, засягнувши оригінальні архівні інформації української парафії у Валдор, Квебек, подає їх у деталях.

20 листопада 1955 року о. Лев Чайка через три місяці після офіційного Владичого посвячення української Церкви у Валдор, Квебек, запрошує Преосвященного Кир Ізидора до Руан-Норанди, Квебек, для посвячення наріжного каменя майбутньої української церкви. Говорячи про початок будови пізньою холодною осінньою порою, о. Лев каже: “3 великим одушевленням, відданістю, а рівночасно швидкістю ми взялися знову до реалізації при Божій помочі свіжого та незвичайно тяжкого плану, а це – другої будови української парафіяльної залі та церкви цим разом у Руан-Норанді”.

Зорганізування та реалізація плану нової будови приходились нам цим разом набагато легше від попередньої у Валдор. Це, може, тому, що ми вже мали певний досвід у будівельній ділянці, як теж конечна була до цього відповідна гуманна тактика в поведінці з нашими шахтарями, які були готові жертвувати багато часу та праці у здвигненні власної залі та храму.

Тут саме треба підкреслити окремішні заслуги Микити Чорненького, який був промотором у великій частині будівельно-організаційних планів.

На загальних парафіяльних зборах після відправи у залі церкви Св. Михаїла, в якій протягом трьох років ми мали Св. Літургії, вирішено одноголосно приступити до будови власного храму. Тут теж вибрано будівельний комітет.

Звернувшись з офіційним листом та проханням до управи міста Руану та одержавши кілька гарних площ у його центрі і закупивши фронтову площу біля вулиць Кардинала Мерсє, розпочато в жовтні будову парафіяльної залі, не маючи ні одного цента, однак вірячи у Божу поміч. І дійсно, в часі одного місяця при найкраще зорганізованих силах здвигнено мури залі та приступлено до будови горішньої частини, а це – церкви.

У листопаді 1955 року почато будову горішньої частини – Божого храму, наріжний камінь якого за українським церковним ритуалом мав благословити Єпарх Торонто та Східної Канади Преосвященний Ізидор Борецький, який ще недавно, у вересні, благословив новозбудовану українську церкву у Валдор, Квебек, а тепер запрошений до Руан-Норанди.

Субота і неділя, 19 та 20 листопада 1955 року стали важливими та історичними для української місійної станиці Руан-Норанди, куди прибув найвищий представник Української Вселенської Церкви в особі його Високопреосвященства Кир Ізидора Борецького.

Стрінувши та урочисто привітавши свого князя Церкви в cyпроводі о. Корби, ЧСІ, на залізничній станції в Руані в суботу, 19 листопада, в асисті місцевого духовенства та чисельних українських шахтарів на запрошення Монсіньора Алберта Пелцє, пароха найбільшої церкви Руан-Норади, привезено нашого Владику до Свято-Михайлівської резиденції на снідання та відпочинок.

Опісля Кир Ізидор відвідав місце будови майбутньої української церкви та залі. Прибувши туди, Владика з радістю сказав: “Я був певний, що моя завтрашня місія буде посвячення площі під будову залі та церкви, а тут бачу, що благословитиму наріжний камінь. Це направду чудо Боже”.

Цього самого дня, о 7-ій годині вечора, відбувся у залі Українського Національного Об’єднання в Руані величавий бенкет, приготовлений членками українських жіночих організацій ЛУКЖ та ОУК. В часі святочної вечері Преосвященний Ізидор підкреслив велику жертвенність українських шахтарів, які після тяжкої праці в місцевих шахтах знаходять час та разом з молитвою радо жертвують кошти, щоб бути у своєму власному Божому храмі. Закінчуючи, Владика сказав: “Честь вам і слава, українська громадо Руан-Норанди, разом з моїми молитвами та благословенням. Ви робите це на славу Божу та втіху і користь нашого українського народу!”

Наступного дня, в неділю, 20 листопада 1955 року, Кир І. Борецький відправив у найбільшій церкві Св. Михаїла Архиєрейську Службу Божу.

Після привітання Владики квітами при вході до церкви двоє членів парафіяльного комітету Петро Балита та Гавриїл Рекуник передали Архиєреєві ключі, а голова будівельного комітету Онуфрій Слободян, Микола Тарнавський та Микита Яцюк привітали Владику хлібом-сіллю.

Здається, ще ніколи церква Св. Михаїла не гостила так багато учасників Св. Літургії.  Український хор під проводом Микити Чорненького після чисельних проб вміло відспівав Сл. Божу, за що одержав у часі Владичої проповіді гарні подяки та побажання.

Поблагословивши наріжний камінь майбутної української церкви Христа Царя в Руан-Норанді, Преосвященний Кир Ізидор в асисті о. Льва Чайки та о. Корби разом із хором від’їхав до Амосу, Квебек, будучи запрошеним Єпископом Альде Демаре на Архиєрейську Службу Божу. Наступного дня Кир Ізидор відвідав українську парафію у Валдор.

Сьогодні велика частина українських шахтарів Руан-Норанди оселилась переважно у Південному Онтаріо, залишивши на півночі свої матеріальні здобутки, а забравши зі собою релігійно-національні та духовні надбання, які вони осягнули-здобули протягом довгих років під проводом Христової Церкви, ціллю якої є передати й утвердити їй повіреному народові всі важливі євангельські навчання та національні, підкреслюючи, хто ми є та якого народу діти.

Тому з радістю сприймається, що велика частина українських родин, які залишили північ, перебувають у наших рідних Церквах та організаціях, виховуючи і стимулюючи у своїх дітях та внуках велику повагу, а зокрема либов до Української Церкви і народу, до якого з волі Божої належимо.

Отець д-р Лев Чайка, незважаючи на обмежене число парафіян у Руан-Норанді, планує запросити Преосвященного Кир Стефана на Владичі пасторальні відвідини у майбутньому.

 Отець д-р Лев Чайка,

генеральний вікарій Української Церкви провінції Квебек

PHOTOS

1 - Отець Чайка біля церкви в Руан-Норанді

2 - Будівельний комітет. Сидять зліва направо: М. Грицко, О. Слободян, о. Л. Чайка, М. Кулас, Г. Рекуник. Стоять зліва направо: Ф. Кравець, І. Леус, І. Зуб, С. Матіяш, К. Кісь, М. Загорук

3 - Святковий бенкет з нагоди благословення церкви.  Сидять зліва направо:  директор школи Св. Михаїла брат Лявуа, міністр уряду провінції Квебек Я. Далер, Преосв. Кир Ізидор Борецький, о. Л. Чайка, о. Гевремон