Занепокоєння Канадським Музеєм Людських Прав

20 грудня 2010 р., Торонто – Під час кількагодинного засідання, що відбулося в суботу, 18 грудня, представники української громади і заступник голови Канадської Етнокультурної Ради зустрілися з головним виконавчим урядовцем Канадського Музею Людських Прав паном Стюартом  Мурреєм, пані Вікторією Дікенсон, головним урядовцем у галузі науки, а також іншими працівниками музею для обговорення полеміки, викликаної змістом Звіту Дорадчого Комітету музею, заснованого на кошти платників податків.

“Представники нашої громади повідомили пана Муррея, що звіт Дорадчого Комітету добору експонатів був неприйнятний і що в ньому знайдено ряд серйозних пропусків, упущень та помилок, – заявив Павло Ґрод, президент Конгресу Українців Канади. – Ми також висловили занепокоєння теперішнім керівництвом Ка-надського Музею Людських Прав”.

Пан Муррей відповів, що зміст музейних експонатів ще остаточно не визначений. Це ж саме було підтверджено пані Анжелою Кассі, директором музею із зв’язків. Якщо Великий Голод в совєтській Україні 1932-1933 рр., відомий як Голодомор, і перші канадські операції з інтернування 1914-1920 рр. й будуть включені до музейних експонатів, жодна з цих виставок не матиме свого приміщення, як це є у випадку Голокосту та справ корінного населення (аборигенів).

Представники канадсько-української громади пояснили, що надають перевагу тематичним галереям, які будуть висвітлювати питання геноциду, операцій з інтернування та сюжетів, що стосуються канадських людських прав, наголошуючи на важливості не підносити страждання окремих громад над іншими.

“Українській громаді було приємно дізнатись, що Дорадчий Комітет добору експонатів   ще не визначився з кінцевим змістом експонатів, – сказав Павло Ґрод. – Наша позиція така, що в музеї не повинно бути ніякої постійної галереї, присвяченої громадському досвіду будь-якої національності. Ми хочемо мати тематичні презентації, які спонукатимуть відвідувачів отримувати уроки шляхом ознайомлення з багатьма прикладами геноциду і злочинів, що трапилися в історії людства”.

Сторони-учасники домовились про наступне засідання у Вінніпезі в січні 2011 р.

Виступаючи від імені Канадсько-Української Спілки Людських Прав, д-р Любомир Луцюк заявив: “Музейний Акт передбачає незалежність Канадського Музею Людських Прав, але не підтримує пропагування окремих епізодів. Педагогічна цінність цього, оплаченого податковими коштами музею, підвищиться, якщо, наприклад, відвідувачі зможуть порівняти досвіди українців та інших жертв перших канадських операцій з інтернування з досвідами японських, італійських та німецьких канадців, уражених Актом Військових Заходів під час Другої світової війни і Квебекуа у 1970 р.”.

Канадська Етнокультурна Рада, представлена пані Діаною Драґасєвіч, видала заяву, в якій підкреслила важливість включення в Канадський Музей Людських Прав галереї, присвяченої першим канадським операціям з інтернування і потреби трактування порушення громадських свобод та людських прав у Канаді.

Учасниками засідання були: Анжела Кассі – Канадський Музей Людських Прав, Олександра Хитчій – Конгрес Українців Канади, заступник президента, д-р Клінт Карл – Канадський Музей Людських Прав, д-р Вікторія Дікенсон – Канадський Музей Людських Прав, Діана Драґасєвіч – Канадська Етнокультурна Рада, Павло Ґрод – Конгрес Українців Канади, президент, д-р Ронда Гінтер – Канадський Музей Людських Прав, Андрій Гладишевський – Фундація ім. Т. Шевченка, д-р Любомир Луцюк – Канадсько-Українська Спілка Людських Прав, керівник з дослідницької роботи Стюарт Муррей – Канадський Музей Людських Прав, Тарас Соколик – Громада, Тарас Залуцький – Конгрес Українців Канади.