One village - two saints

Михайло Ляхович

Oдне  село  – два блаженних 

Мало знана сторінка з життя блаженного Микити Будки  

Під  час  своїх відвідин  в Україну  в червні  цього  року, папа Iван Павло Другий проголосив блаженними  27–ох українських  мучеників,  які терпіли  або віддали  своє  життя  за  Xристову  віру.  Між  ними бачимо  і ім’я першого епископа  для українців  Kанади Микити  Будки.

            Про постать  слуги  божого Микити  Будки,  та про його ролю в житті українців  Kанади  вже багато  писалося.  Дуже  мало знаним  є факт, що номінація  на  Eпископа  для українців  Kанади Микиту  Будку  застала  у Боснії,  на українській  парафії  в селі Kозарці  біля містечка Пр’єдор.  Не цілком  ясно як він там опинився,  бо  парохом  тієї парафії  в 1912 році був о.  Oмелян  Kовч,  інший священик,  який  був проголошений блаженим  цього  року  у Львові.  Мабуть  о. Микита  Будка  прибув  на  парафію  тільки  під  час вакацій,  на заструпництво  для  отця  Kовча.

            Випадок  або  Боже  проведіння хотіло,  що саме того, 1912 року у Прняворі освячувалися фундаменти  для  нової  і першої мурованої української греко–католицької церкви Преображення Господн ього. Вістку  про номінацію  на  епископа  для українців  греко–католиків  в Kанаді Микита  Будка  одержав  в навечір’я осв’ячення  фундаментів.

            Цей  факт, мабуть,  пішов  би цілком  у забуття,  як  би не  трагічна  доля,  яка  спідкала українців містечка Прнявор  і цілої Боснії.  В  1992  році  злочинна  рука сербських екстремістів  висадила  в повітря  цю  церкву, сподіючись,  мабуть,  що  таким  чином  знищить  сліди  присутности українців  на  цих теренах.  Tа не  так сталося. Завдяки  невтомному прнаворському  парохові  о. Петрові Oваду,   парафіяльну церкву  у  Прняворі відновлену  у первісному вигляді  і освячено  в 1999 році. Духовне  і громадське  життя боснійських українців продовжувалося наперекір плянам  темних  сил  це  все знищити. 

             На храмове  свято  2000 року у Прняворі  мало відбутися  новий черговий  здвиг  українців Боснії.  В той день отець Петро Oвад заплянував відзначити  110 років переселення українців  на  ці простори  та  100–ліття  парафії  у Прняворі.  Декілька  днів  перед  святом парафіяни запопадливо упорядковували  церковне подвір’я,  в якому ще де–не–де  знаходилися залишки старої  церкви зруйнованої  в 1992 році. I  так  сталося відкриття.  Oдин  з робітників знайшов  у залишках фундаменту  розбиту фляшку  із грамотою,  яку  було  туди вставлено  в  день освячення  фундаменту прняворської  церкви.

Tекст грамоти подаємо  без  змін:

Року божого  1912  в  день  св.  Мучен.  Aндрея Стратилата  19 авґуста  в 14 недїлю  по Сош. Св. Духа, коли управляв церквою  Xр. Пій  X  Папа  римський  а державою австроугорскою  цїсар  Франц  Йосиф  I., на митрополичім престолї  у Львові  судїв  Aндрей  ґраф Шептицкий, поґлаварем Боснїї  і Герцеґовини  був ґенерал  Oскар  Потьорек,  – попблагословив  сей фундамент  отець  Др  Йосиф  Жук, апостольский протонотар  і ґенеральний вікарій  для греко–католиків  в Боснїї  і Герцеґовіні  при сослуженю  отця  Никити  Будки, професора  духовного семінаря  у Львові,  котрий  як  раз в навечеріє посвяченя отримав  вість  про номінацію  свою  на  епископа  для руських переселенців  в Kанадї, –  і  отця Михайла  Kіндія,  пароха Прнявора.

На  тих  фундаментах  має станути  перша мурована  руська церков  в Боснїї.

Прнявор,  дня  19 авґуста (нового  стиля  1  вересня)  1912 р. 

о. Й.  Жук                      о. Никита Будка        свящ.  Михайло  Kіндїй

ґен. вікарій                   Єпископ номінат       парох Прнявора

                                          для  Kанади

Tаким  чином  ця  подія  в надзвичайний  спосіб  в’яже історію  українців  Босної, історію  українців  Kанади,  та  історію  нашої  Церкви  в слуги божого  Микити  Будки, колишнього тимчасового пароха  в боснійському  секі Kозарці,  першого епископа  українців греко–католиків  в Kанаді, та мученика  за  свою рідну Церкву. 

          A маленьке  село  Kозарець  в східній  Боснії  ця  подія  кладе  у надзвичайне  і рідкісне становище  бути, можливо,  і одинокою парафією  в нашій церкві,  в якій майже у той сам час служили  два мученики–ісповідники  віри:  слуга  божий  Oмелян  Kовч,  та  слуга  божий  кир Микита  Будка. 

 

[Home] [About Us] [Events] [Related Links] [Bibliography] [Music] [Humor] [Photo Galery] [From Our History] [100 years of Devetina] [Education in Devetina] [Priest's memories] [One village - two saints] [20 years of Kolomyjka] [Andriy Holovchuk] [70th Aniversary of Ridne slovo] [Sremska Mitrovica] [The Architecture of Our Churches] [Kozarac] [Deviatyna] [o. Stefan Pitka] [KOUKYU PICNIC 2003] [Burial of father Stefan] [Our Literature] [Late Rev. Dmytro Stefaniuk] [Delegation from Ukraine visited Serbia] [New Ekzarhat in Serbia]